У чоловіка є рідна сестра Настя, вона на 4 роки старша за нього. Настя одружена, є троє дітей. Живе з чоловіком на орендованій квартирі в елітному районі.
Батьки мого чоловіка живуть в іншому місті і по можливості допомагають. Ми з моїм чоловіком живемо у своїй невеликій квартирі на околиці міста, обоє працюємо.
Дітей у нас із чоловіком поки немає, бо треба виплачувати кредити за квартиру та побутову техніку.
До чого я відразу почала саме про це, тому що Настя працювати не хоче, а лише щомісяця вимагає з батьків грошей, вони їй висилають пару тисяч, як матеріальну допомогу.
Крім грошей, батьки відправляють продукти, м’ясо. І ось Настя настільки вже звикла сидіти у всіх на шиї, що навіть до мене пересіла. Постійно просить посидіти з її дітьми у мій єдиний вихідний.
Машину просить на кілька днів, бо їй дітей на секції возити треба.
Я звичайно по можливості на її прохання реагую і намагаюся не відмовляти, але її прохання стали вже дуже частими.
Таке відчуття, що вона вважає ніби їй усі зобов’язані за те, що вона народила трьох дітей. І завжди цей факт використовує як козир.
Одного разу я за тиждень наперед домовилася з подругою, що у мій вихідний ми сходимо на шопінг і потім посидимо у кафе.
За годину до мого виходу з дому мені дзвонить Настя і просить приїхати, щоб я до вечора посиділа з молодшим. Я мусила відмовити, бо запланувала зустріч.
Так вона кинула слухавку, навіть не почала слухати нічого. Таке повторюється вже не вперше, навіть мій чоловік уже почав нервуватися через такі прохання, бо вважає це межею нахабства.
На цьому не все. Після моїх відмов, вона примудряється зателефонувати батькам і поскаржитися на мене їм, що, мовляв, дітей у мене з чоловіком немає, от я і не розумію її положення.
Батьки відразу ж починають дзвонити або мені, або моєму чоловікові, давлячи на жалість. Чи є сенс боротися з такою родичкою чи це марно?
Я не хочу з нею конфліктувати, а й їздити на собі вже не дозволю.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.