Дочці вже 30 років, а вона навіть ще не цілувалася жодного разу.
— Сестра, на 6 років молодша, а вже бабусею стала. Не дочекатись мені онуків. Не дочекатися, — бідкається 52-річна Анна Романівна.
30-річна Іра не будує кар’єри, що, на думку Анни Романівни, могла б хоч якось пояснити відсутність чоловіка у житті доньки.
Анна живе звичайним життям: орендована квартира-робота, робота-орендна квартира. Працює дівчина на виробництві напівфабрикатів, ліпить пельмені, і мріє про те єдине, що розфарбує її життя яскравими фарбами.
— Ну, який єдиний? У її віці? Зараз, що у чоловікові головне? Щоб не пив, гроші в будинок приносив, — дивується Анна Романівна. — Вчепилася в свою невинність, мов кліщ. Та хто зараз на цю увагу звертає? У сусідки дочка, он з трьома дітьми вийшла заміж. А моя…
Анна Романівна не виховувала дочку у суворості. Але в той час, коли всі однокласниці вже крутили романи, дівчина читала книги, проводячи в бібліотеці весь свій вільний час.
– Я думала, в Іри, як у всіх. Вона мені навіть брехала у свій час: казала, що йде на побачення, а сама до своїх книжок бігала. В інститут сама вступила. Я зраділа — зустріне там когось порядного, вийде заміж, онуки підуть. Відучилася, влаштувалася на роботу, а чоловіка як не було, так і немає. Змінилася під час навчання: стала довгі спідниці носити, замість яскравих кофтин — балахони безформні. Хто на це подивиться?
Суперечки матері з дочкою стали розговорів у сусідів Анни Романівни: крики «Стара діва» та «Не лізь у моє життя» стають закономірним результатом Іриних приїздів у гості.
— День народження у мене був, покликала колегу свою, із сином. Ми йому натякнули, щоби увагу на мою Іру звернув. Відправили молодь посуд мити і п’ять хвилин не минуло, як дочка скандалу влаштувала. Син колеги її поцілувати намагався, Іра крикнув: «Щоб мій перший поцілунок такому дістався? Та ніколи в житті!»
Я жахнулася: вона в мене навіть ще не цілована! У тридцять років! Заспокоїлася, я з нею побалакати хотіла, спокійно, без сварок. Знову двадцять п’ять: “Не лізь у моє життя, сама розберуся, де, коли і з ким!”
Про поїзд, що їде в далеко цокаючий годинник, Іри чула сотні разів. Від мами, подруг, колег та інших, небайдужих до чужих принципів, людей.
Дівчина твердо стоїть на своєму: «Як зустріну кохану людину – буде в мене і сім’я, і діти. Зараз і в 40 років народжують, нічого страшного. На кого потрапило розмінюватися не буду!
— Родичі сміються, на вулиці пальцем тицяють. Стара діво, монашка… Їй хоч би хни. Так і закінчиться мій життєвий шлях, не дочекавшись онуків, — закінчила свою розповідь Жанна Романівна.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
