У мене є проблема: я страшенно не люблю готувати. Просто не-люб-лю. Для мене немає нічого гіршого, ніж стояти на кухні, чистити картоплю, натирати морквину і робити інші типові кухарські дії. Не моя це – і все тут.
Мені 29 років, все життя прожила в Тернополі. Два роки тому вийшла заміж. І все у нас з чоловіком приголомшливо, повне взаєморозуміння і зразкова сім’я, якби не питання готування. На думку мого Сергія, хороша дружина зобов’язана готувати для свого чоловіка. Справа не в тому, що він любить смачно поїсти – для нього страви, приготовлені дружиною, важливі для створення домашнього затишку, це символ щасливої родини, її необхідний атрибут. І погодитися з тим, що його кохана жінка (тобто я) не любить і не хоче готувати, він не бажає. Це для нього неповага до власної сім’ї.
Готувати я вмію, тому що свого часу моя бабуся витратила дуже багато своїх і моїх нервів, щоб навчити і змусити мене це робити на рівні помітно вище середнього. Але ось любов до готування у мене пропала десь в процесі навчання (хоча, можливо, її ніколи у мене і не було). Я не намагаюся звалити всю провину на бабусю, просто пояснюю, що до чого.
Всі два роки, поки ми одружені (і ще три роки, поки ми просто зустрічалися) я намагалася багато готувати для Сергія, пересилюючи себе. Мені хотілося догодити коханому чоловікові, зробити йому приємне, показати себе з найкращого боку. Спочатку я не хотіла засмучувати Сергія і ризикувати нашими відносинами, а потім вже було пізно щось міняти і пояснювати. Але тепер я розумію, що втомилася прикидатися і більше не хочу цього робити.
Для мене було б відмінним виходом купувати готову їжу, але ось чоловікові цей варіант вирішення проблеми не здається правильним. І питання зовсім не в тому, що так буде дорожче – ми двоє досить непогано заробляємо і різниця у вартості не була б критично важливою для нашого сімейного бюджету.
Я не люблю знаходитись на своїй кухні, не дивлячись на нові меблі, купу корисної побутової електроніки і інші “заохочення” з боку чоловіка. Напевно, для більшості жінок здається, що я просто примхлива дівчинка, але я згодна робити яку завгодно роботу, навіть найбруднішу і важку, тільки б подалі від кухні.
Не раз пробувала поговорити з Сергієм, обговорити все спокійно, навіть приваблювала в якості “посередника” його маму, але все без толку. Дивно, але свекруха мене розуміє і в принципі підтримує, але ось на її сина ніякі аргументи не діють.
Підкажіть, будь ласка, як переконати чоловіка відпустити мене на волю з кухонного рабства? Заздалегідь величезне дякую усім!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – gotujmy
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook