Не розповідайте мені про бумеранги. Вони он вже 25 років щасливо живуть. А я сама двох дітей виростила, душу і гроші в них вклала. Батьки мені допомагали, я їх по відпочинках возила. Сама лишилася. А вони, невдячні, до батька прихильніші, ніж до мене. З ними частіше спілкуються. Так, мої батьки давали поради…
Ми з Богданом одружилися рано, коли нам по 20 років було. Дітки, син і дочка, народилися з різницею у два роки. Я не працювала. бо з дітьми, а Богдана мій батько на хорошу перспективну роботу влаштував, але поки що з невеликою зарплатнею. Богдан сирота, тільки вітчим у нього, тому для моїх тата і мами ми обоє були дітьми, вони полюбили і прийняли його як сина.
Мої батьки іноді давали нам гроші. Богдан був проти, але я брала: бо хотілося дітей гарно годувати-одягати-балувати.
Коли ми ремонт робили у моїй квартирі робили, знову ж таки, переважно за батьківські кошти, тато, звичайно, радив Богданові, що і як краще, щось переробляв після нього, бо тато більше на своєму віку ремонтів зробив, в нього більше досвіду.
Богдан ображався. Але я дуже цінувала і поважала батьків, тому захищала їх завжди і підтримувала. Моя мама часто до чогось чіплялася, все хотіла знати, але такий вже в неї авторитарний характер, Богдан це розумів. Я так думала, принаймні.
Жили ми в цілому добре, Богдана на роботі підвищили, живи-радій собі.
А потім він поїхав на місяць в те відрядження… І привіз її з Західної України, журналісточку-редакторку якоїсь там місцевої районної газетки.
Вона все заради нього покинула: чоловіка, роботу, рідних. Взяла дочку і поїхала за ним, моїм чоловіком…
Ми розлучилися, звичайно.
Вони спочатку по знімним квартирам тинялися, ледве кінці з кінцями зводили. Але Богдан мені на дітей завжди, тут не причепитися, половину зарплатні віддавав.
Вони швиденько дитину спільну народили, згодом другу. Потім машину, квартиру через кілька років взяли, на відпочинки по санаторіям і навіть за кордон їздити почали…
А що я? Я сама з дітьми. Незаміжня сестра до мене переїхала, з якою ми більше сварилися, ніж ладнали.
Батьки допомагали, правда, фінансово. Я в дітей всю душу вкладала і гроші, щоб вони ні в чому не потребували. Я теж їх по відпочинках возила, одягала гарно. Сама лишилася, своє життя так і не влаштувала.
І сестра заміж так і не вийшла, все мамі наші кавалери не подобалися.
Та в мене, якщо чесно, ні часу на чоловіків, ні бажання не лишилося, я вся була в роботі і в дітях. На роботу мені після розлучення таки довелося вийти, бо важко було.
А діти в мене невдячні виросли, до батька прихильніші, ніж до мене. Вони довго не знали про сестру і брата по батькові, я попросила Богдана якомога довше не розповідати їм. А потім, коли вони дізналися, ще й образилися на мене!
Без мого відома і дозволу вони, коли підросли, почали ходити в родину Батька, який живе у сусідньому місті.
Та що там говорити, син і дочка з ними частіше спілкуються, ніж зі мною, онуків батькові і тій жінці частіше дають… Дуже прикро.
І не розповідайте мені про бумеранги!
Богдан зі своєю журналісточкою вже 25 років щасливо живуть, а ми ж з ним навіть вінчані були. Та він якось, років 20 тому, просив у мене свідоцтво з храму, їздив в ту церкву, мабуть, просив там у духовників благословення і дозволи на другий шлюб…
А я сама. З сестрою роз’їхалися давно по різним квартирам, але підтримуємо одна одну, та так і живемо-старіємо… Ось чому так?
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
