Не так давно я виявила, що моя свекруха любить ходити в «моїх» речах. І що я помітила – я старію, а вона молодшає.
В один момент я зрозуміла, що не потрібно їй віддавати свої речі, нехай свої купує і носить. Але це рішення не прийшло просто так.
Є у мене пальто улюблене – тонкий, без підкладали, з вовни красивого шоколадно-коричневого кольору.
Купила я його за рік до народження молодшого сина, після пологів стало воно мені замале. Я його акуратно згорнула і поклала до шафу. На весні чи восени, думала в надії знову його носити.
Однією весни, ми продали свою квартиру батькам чоловіка, самі іншу купили неподалік. І пальто моє при переїзді в шафі в самому низу залишилося.
Свекруха його виявила, сміливо обрізала рукава під свій 1,52 м зріст і почала носити. Нічого мені не сказала.
А я випадково зайшла до них додому, коли її не було і побачила своє пальто вішаку. Забрала його, дзвоню їй:
– Не шукайте, я пальто своє забрала!
А вона:
– Я ж рукава обрізала і ходити в ньому!
А я у відповідь кажу:
– Я ж вам його не віддала!
Прийшла додому, поміряла і розплакалася. На чоловіка лаялася, але ж він ні в чому не винен!
Не можу я у пальто влізти і їй точно не хочу віддавати.
На новій роботі колега порадила хорошого майстра – вона зі старих речей нові шиє, комбінує, переробляє, руки золоті!
До неї вирішила звернутися, пальто перероблю і буду носити.
А свекрусі свої речі віддавати більше не буду.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
