Спеціально підготовлено для ibilingua.com
Ще в 5 років Катя вже росла без батьків. Батько пішов від матері ще до її появи, Катя і ні разу. А зі слів бабусі, мама довго не сумувала – швидко знайшла заміну.
Ось тільки чужа дитина йому була зовсім не потрібна і мама відмовилася від дівчинки, виїхавши з чоловіком за кордон в пошуках кращого життя.
Як потім з’ясувалося, відносини у них все одно не склалися, через кілька років вони розлучилися, але жінка додому вже не повернулася, соромно їй видно було перед дочкою, та й не знала вона як після такого матері своєї в очі дивитися.
За спогадами Каті, тоді її мати тільки по телефону у своєї мами пробачення попросила, Катя на той момент вже в 3 класі вчилася, більше вона про матір нічого не чула.
Хіба що, квитки щомісяця до них приходили, мати їм гроші переводила, тільки по ним-то бабуся і розуміла, що дочка жива і здорова, це душу їй гріло ще багато і багато років.
Так і виросла Катя з бабусею і як ніхто інший знала, як же це важливо – знати, що тебе люблять і, що ти комусь дуже потрібен. Пройшли роки.
Катя закінчила школу, потім університет і в свої 24 роки прийняла для себе рішення присвятити життя якимось добрим справам. Тоді вона влаштувалася працювати в дитячий будинок.
Атмосфера і колектив їй сподобалися відразу, в цьому плані їй дуже пощастило, всі співробітники дитячого будинку любили свою роботу, а тому щиро ставилися до дітей, навколо панувала атмосфера добра і затишку.
Катя ходила на роботу з великим задоволенням, кожен день придумуючи нові ігри для дітей. Якось раз до них в дитячий будинок потрапила дівчинка 5-6 років – Таня.
Вона була дуже замкнутою і часто сиділа осторонь, тихенько спостерігаючи як грають інші діти. Ні зким не хотіла гратися. Спочатку Катя не звертала увагу на те, що дівчинка просто довго адаптується до нових обставин.
Але одного разу, коли Катя побачила її самотньо сидить на лавочці в обнімку з плюшевим зайцем, вона відчула, що зараз якраз той момент, коли їй варто поговорити з дівчинкою більш відверто.
Розмова особливо не пішла. Таня більше мовчала або відповідала односкладово.
Але Катя не здавалася і тепер намагалася спілкуватися з Танею частіше. Так, потихеньку вони і здружилися. І одного разу, коли Катя в черговий раз підсіла до дівчинки поговорити, та раптом розплакалася, сховавши личком в Катині коліна.
Дівчині було дуже важко не розплакатись у відповідь, бачачи що дівчинку щось мучить. Тому Катя просто ласкаво погладила її рукою по голові.
Та раптом підняла на неї свої очі і голосно прошепотіла «вони говорять, що я не така» і її очі наповнилися сльозами. Вона знову уткнулась особою в коліна і по Катіна ногам потекли сльози.
Катя здригнулася, в голові пронісся купу думок, вона раптом відчула гаму почуттів – від обурення на дітей до образи за дівчинку. Це був складний розмова, перш за все, для самої Каті.
Адже весь той біль, що відчувала дівчинка. Колись і вона могла годинами плакати в подушку, звинувачуючи себе, що вона якась не така, раз від неї відмовилася і мама.
– Вони кажуть, що я руда, з веснянками! Що я рижа, – поділилася тривожно дівчинка.
– Дурненька … Твої волосся як золото. Їх просто дуже любить сонечко.
Таня немов обмірковуючи почуте. Було зрозуміло, що їй сподобалося те, що сказала Катя. Так вона ще про себе не думала.
– Я така страшна, – схлипнула вона тихенько у відповідь.
– Ану перестань таке говорити! Найкрасивіша. Адже краса людини знаєш де?
– Де? – відкрила здивовано рот Таня.
– Ось тут, – прошепотіла Катя, вказавши пальцем на серце дівчинки. – бережи цю красу і не загуби.
Дівчинка міцно обняла Катерину і вони ще довго так сиділи.
Таня, після цього випадку, стала більше грати з дітьми, раз у раз гордо розмахуючи своїми рудими хвостиками.
Деколи Катя зупинялася і дивилася на Таню, а та їй боязко посміхнеться у відповідь і серце дівчини наповниться щастям.
А що може бути краще, ніж посмішка дітей?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Тоді підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com
