Збираємося з чоловіком і дитиною до бабусі в село. Дочки 8 років і у неї зараз канікули, закінчила 1-й клас. Практично цілий день сидить удома одна, так як погуляти, поки нас немає, я їй не дозволяю, хіба мало що може статися, коли дитина без нагляду.
-Привезіть до мене, – запропонувала моя мама, – я в цьому році навіть козу не завела, тільки город і кури, так що робити мені особливо і нема чого, а ваша Полінка підросла вже, ми впораємося.
До моєї малої батьківщини їхати годин 6, якщо не буде серйозних пробок, а можна і довше. Збираємося грунтовно, з речами на будь-яку погоду.
Під час зборів до нас зайшла в гості свекруха. Відносини з мамою чоловіка у мене були хороші, ми не сварилися, внучку вона любить і частенько забігає просто так. Тільки свекруха працює, тому паличкою-виручалочкою для нас вона ніколи не була.
Читайте також: НЕРІДНИЙ ВНУК: «БАБУСЯ, МЕНЕ ТЕЖ ЗАБЕРИ ДО СЕБЕ, БУДЬ ЛАСКА»
-Полінка в село їде? Правильно, – каже свекруха, – нічого в задушливій квартирі канікули проводити. А там краса: чисте повітря, ягоди, гриби, гуляй хоч до темна.
Свекруха, благословивши нас на поїздку, відбула геть. Живе мама чоловіка в двокімнатній квартирі. Разом з нею ще живуть молодший брат мого чоловіка з дружиною і сином.
Хлопчик молодше нашої Полінка на три роки. Хлопчик спритний, гіперактивний. Свекруха навіть зберігає у нас деякі речі і документи, тому що Антошка до всього легко добирається.
-На замок замикати кімнату не хочеться, – пояснила свекруха, – не по-людськи це якось, а порве – шкода.
Так ось, пройшло близько години після відходу нашої свекрухи, ми живемо не далеко один від одного, так що навіть з урахуванням заходу в магазин, свекруха встигла вже дістатися до будинку.
-Алло, – дзвонить мені дружина дівер, – слухай, у мене дуже цінне пропозицію. Ща приїду.
Від візиту Маргарити, я доброго не чекала. Вона дуже скандальна особа. Замучила свою власну маму до такого ступеня, що та попросила родину дочки з’їхати, тепер, ось, свекруха їх терпить.
Просто бувають люди, які вважають, що їм все все повинні, що світ крутиться винятково навколо них.
З таких і вибрав собі дружину брат мого чоловіка, до речі, сам він людина абсолютно неконфліктна і м’який.
-Ну що, я все придумала, ти – рідня, а, значить, виручай! – Рита привільно влаштувалася з ногами на нашого подружнього ліжка, – Забирайте з собою в село мого сина. Твоя мати все одно на пенсії сидить, їм з Полінка і не нудно буде. А нам на півдня треба їхати, ми вже і квитки купили.
-Рита, – кажу, – це неможливо, мама не погодиться. Поліна дівчинка спокійна, до того ж, вона їй внучка, а твій син її з розуму зведе, та й відповідати за чужу дитину вона не стане.
-Да ладно, ви привезете хлопчика з речами, – пропонує Рита, – не відправить ж мати хлопця назад.
Я відмовила, остаточно і безповоротно. Я знаю, що це буде для моєї мами є неприйнятним, а возити дитину туди і назад – ні в які ворота!
Рита зірвалася на крик і звинувачення. Мій чоловік вказав їй на двері. А через годину зателефонував дівер:
-Через твоєї дружини, – звинуватив він брата, -мама нам з Ритка на двері вказала. У нас грошей на знімання немає. Ритка біситься, а я не знаю, куди і діватися.
Виявилося, повернувшись від нас, Рита влаштувала свекрухи скандал зі звинуваченнями:
-Мені відмовила твоя улюблена невістка, – кричала дружина дівер, – сказала, що не візьме дитину до своєї матусі, він чужий, бач! І ти могла б взяти відпустку, посидіти з онуком, щоб ми відпочити з’їздили!
Ну слово за слово і понеслась. Свекруха, на рідкість витримана жінка, яка не стерпіла криків і образ в своєму будинку. А Рита тепер дзвонить мені і вимагає оплачувати їм знімне житло:
-Чи оплачуйте, або нехай свекруха свою хату розміняє, або я піду, а ви самі виховуйте дитину.
Він засмучений, боїться, що Ритка і справді, хвостом вільнет і кине сім’ю, а мені здається, що це був би найкращий вихід.
Дивишся і хлопчик спокійніше стане без такої нервової мами.
