fbpx
життєві історії
Не знаю, що й робити, хоча й доросла жінка і сама вже мама. Але ніяк не можу вплинути на свекруху! Вона занадто лізе у виховання наших дітей, яким 2 і 3 роки. Живемо разом, можливості жити окремо, немає, зарплати маленькі, плюс свекруха періодично допомагає матеріально. Але, з огляду на все це, вона не розуміє, що ми батьки, а вона бабуся! Ми – суворі, караємо, подарунків щодня не даруємо. А бабуся – найкраща! Відчуваю себе просто гувернанткою: дітки на мені, готую, прибираю, в магазин їжджу, стираю, гладжу

Не знаю, що й робити, хоча й доросла жінка і сама вже мама. Але ніяк не можу вплинути на свекруху! Вона занадто лізе у виховання наших дітей, яким 2 і 3 роки. Живемо разом, можливості жити окремо, немає, зарплати маленькі, плюс свекруха періодично допомагає матеріально. Але, з огляду на все це, вона не розуміє, що ми батьки, а вона бабуся!

І що треба зважати на нас, поважати нашу думку. Вона ж не прислухається до нашої думки ні на грам. Гаразд, я невістка, але на думку свого ж сина по вихованню його дітей вона сказала: «Не вчи мене жити! Я краще знаю як треба».

Просили не задаровувати подарунками, дарувати подарунки тільки у свята, не слухає. Але ж у нас немає можливості дарувати дітям подарунки щодня, та й ми вважаємо, що це занадто балує їх. вчить не цінувати подарунки.

Діти завинили, тато покарав, поставив в куток, дитина сльозину пустила – вона відразу підходить і починає жаліти. На заборону підходити, щоб дитина зрозуміла свою помилку, вона каже: «Та нічого, все нормально, не можна карати дітей». Але ж пояснювати треба, що вони не праві.

Виходить так, що тата вони поважають, все, що тато скаже, вони роблять. А бабуся – найкраща! А мама все забороняє, свариться, бо у порівнянні з бабусею втратила авторитет. Мама змушує спати, їсти, одягатися, прибирати іграшки і все таке інше, а бабуся дарує подарунки, завжди жаліє їх і захищає від батьків. Виходить мама і тато – нелюди якісь!

Висловити це все і сказати прямо я не можу, адже живу все-таки в її квартирі, частково на її гроші, та й до того ж, хто я така, щоб щось пред’являти, якщо навіть з сином в цьму сенсі не рахуються. Сперечалися з цього приводу же всі неодноразово.  Відчуваю себе просто гувернанткою: дітки на мені, готую, прибираю, в магазин їжджу, стираю, гладжу…

Як вирішити проблему, я навіть не уявляю. З огляду на всі пункти, є, звичайно, і плюси, враховуючи що мені і чоловікові по 27 років, ми молоді батьки, вона нас іноді відпускає погуляти вдвох, побути наодинці, і за це їй, звичайно, велика подяка.

Але невже я повинна жертвувати дітьми на користь бабусі заради того, щоб побути з чоловіком наодинці?

Або повністю присвятити себе дітям і обмежити увагою на молодого чоловіка, щоб він пішов наліво?

Як прийти до спільного знаменника, щоб і мені і свекрусі було добре? Щоб я відчувала себе мамою з дітьми, а не гувернанткою? Зараз ситуація така, що після дзвінка бабусі в двері діти забувають про маму, і це мене не влаштовує аж ніяк. І мама повинна готувати прибирати і мити посуд за всіма, як служниця?

Читають цей сайт зрілі жінки, які самі вже бабусі і свекрухи, можливо, ви дасте мені слушну і корисну пораду.

Автор: Катерина

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook