Не знаю, як вам це пояснити, але мій чоловік настільки добрий і чуйний, що мене від нього вже починає нудити. – Люба, йшов біля базарчику, а там такі квіти гарні, вирішив тебе порадувати. А ще, можеш суботу брати повністю в своє розпорядження. Ну що там у тебе: манікюр, масаж? Я з Софійкою один справлюся. – Я хочу, щоб поруч мужик був, а не ось це: сюсі-пусі.
У нас з Василем досить банальна історія кохання. Почали зустрічатися з ним з останнього класу в школі, ну а потім, як воно зазвичай буває – відгуляли весілля. Стали ми батьками донечки, та й все на цьому. Звичайне, рутинне сімейне життя. Я так і не нагулялась в своїй молодості, не нагулялась з хлопцями, так відразу ж після школи вийшла заміж.
Мені нема чого поганого сказати про свого чоловіка. Василь чудова людина, у нього немає поганих звичок, у всьому мені допомагає, з нашою Софійкою постійно сидить. Мені дарує квіти, подарунки, робить компліменти. Я постійно відчуваю від нього любов, але тільки мені з ним дуже нудно. Знаєте, коли занадто багато їси солодкого – починає нудити. Так само ж почало мене нудити останнім часом від мого чоловіка. Аж надто мій Василь хороший. Добре, що у мене на роботі часті відрядження і я можу відпочити від нього з колегами.
Раніше у нас колектив був суто жіночий, але недавно з’явилося два співробітники чоловічої статі. І ось було у нас чергове відрядження. Відпочинок, веселощі, трохи роботи. Моїй подрузі, яка працює разом зі мною, сподобався один з цих хлопців. Ось вона і стала мені говорити, що було б круто цьому хлопцю голову закрутити. Але одна вона таки не підсяде до хлопців за столиком, просила мене з собою піти. Що ж, почали ми вчотирьох проводити час. Катя цьому хлопцю віями хлопала, ну а я просто спілкувалася з його другом.
У передостанній вечір ми повеселилися в кафе трішки більше. Катерина пішла в кімнату зі своїм залицяльником, а я залишилася з одним з Віктором. Те, що ми “добре” посиділи, зробили свою справу. У підсумку, я зрадила Василю. Отямилася тільки вранці, але було вже пізно. Я зрадила свою кохану людину. І хоч я розумію, що можливо, десь у підсвідомості я цього і хотіла, щоб розбавити нудьгу нашого шлюбу, але з іншого боку мене мучить вина. Просто розумію, що такі чоловіки, як мій Василь, на таке ставлення не заслуговують. Як я могла так вчинити.
Тепер я не знаю, чи варто мені зізнатися. Я й справді дуже люблю свого Василя, і таке більше не повториться…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
