Недавно Данило, мій син, приїхав привітати мене на мій ювілей. На своїй машині, у новому, гарному одязі, з купою квітів, тортом і не маленьким конвертом з грошима. Навіть тост він прочитав гарний, з папірця, щоб нічого не забути. Звичайно, мені було приємно.
Все це побачила моя приятелька й сусідка Тоня, яка теж була на застіллі. І я помітила, з якою заздрістю вона за цим спостерігала – мені стало дуже неприємно, адже ми найкращі подруги, можна сказати.
Після того, як син поїхав – у Данила багато справ, графік не нормований бо працює сам на себе, – Тоня похвалила мене за сина-красеня і поскаржилася на власну дочку. Я й сама знала які між ними стосунки, але Тоні хотілося поговорити, і мені довелося вкотре слухати сумну історію про невдячну «дитину».
Доросла дівуля, 32 роки. Однолітка мого Дані, до речі. Жодного дня Марина не пропрацювала, вискочила заміж за якогось невдаху і народила йому сина. Але чоловік покладених на нього зобов’язань не стримав і тепер їх сім’я перебуває у досить сумному стані.
Грошей постійно не вистачає, постійні конфлікти. Потім дочка виплескує весь свій негатив на рідну матір і так продовжується вже досить тривалий час.
І що найбільше дивувало Тоню, то це те, наскільки все-таки, на її думку, цей світ не справедливий. Адже вона так старалася коли її дочка була маленькою. Поводилася з нею, як із принцесою. Купувала все найкраще, найдорожче. Чи не хороводи довкола неї водила.
А за підсумком виростила примхливе чудовисько з роздутим его і величезною зарозумілістю. Я ж, у свою чергу, так над сином ніколи не тремтіла і про це було відомо всім оточуючим.
Ні, ми тоді не були якимись бідними. Звичайна, середня сім’я, як у всіх. Інша річ, що ніхто тоді не міг похвалитися особливим багатством, але це вже зовсім інша історія. Данило міг не ночувати вдома, навіть коли навчався ще у 6-7 класі, залишитися у якогось друга. Ми довіряли сину.
Я давала йому можливість купувати собі одяг або взуття на ринку, який він хотів. Тільки давала гроші, а там вибирай, на що вистачить. Так, якось він придбав куртку на 2 розміри більшу, але якщо вже сам таку вибрав, то й ходити, напевно, було зручніше.
Я намагалася розвинути у ньому самостійність та інтерес до життя. Єдине, що я іноді питала у сина, чи не потоваришував він із якимись сумнівними хлопцями. Адже погана компанія – це останнє, чого б я йому хотіла. Але Даня рано почав розбиратися в людях та їхніх прагненнях. Тож уже тоді він обрав для себе потрібні пріоритети, і я досі дуже рада цьому.
Так ось, після мого дня народження і цієї нашої розмови з подругою, у мене все почало йти геть погано. все валиться з рук, в квартирі весь час якісь неприємності трапляються.
Згоріла проводка, через що мало не сталася біда. Пощастило, в останній момент я прийшла додому та відключила усі електроприлади. Але це не все. Потім зламався мій сервант. Точніше, не так. Там у мене були скляні полиці, на яких стояли посуд, статуетки і всяка дрібниця. Сервант старий, але я його перефарбувала якось і тепер зовсім не хочу міняти. Точніше, не хотіла.
Ні з того, ні з цього в нього лопнула верхня скляна полиця. А це дуже товстий та міцний шматок матеріалу. Як він взагалі міг тріснути? Полиця впала вниз. Там вона вщент розбила весь посуд і навіть саму нижню полицю. Як результат – повна кімната гострих уламків, понівечений сервант та зіпсований настрій.
Не те щоб мені було дуже шкода цих фужерів, тарілок, чашок, якими я користувалася раз на рік. Але все ж шкода.
Син, почувши про мої погані новини, порадив мені не думати про погане. Він взагалі вірить тільки тому, що бачить. Практичний дуже.
Одна родичка порадила мені пройтися сіллю по всій квартирі, може винна у всьому якась нечиста енергія. І батюшку, якщо є можливість, непогано було б запросити. Але я особисто чула, що розсипана сіль ні до чого хорошого не приводить, а в батюшках я вже давно сумніваюся.
Тоді я витратила якийсь час і сама знайшла молитву, для таких випадків. То була молитва від заздрісних людей. Адже я досі вважаю, що якби Тоня не побачила тоді мого сина, все було б інакше. Іншої причини я не бачу.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
