Я не знаю, чому моя Яна не переживає. Я б вже била на сполох, на її місці.
Маємо з чоловіком єдину дочку Яночку, народилася на самого зимового Івана в січні.
Ми надзвичайно нею пишаємося. Вчилася Яночка дуже гарно, закінчила медичний університет і працює сімейним лікарем в одній приватній клініці. Чоловік її, наш зять, також лікар.
Я коли Миколу вперше побачила, то ахнула. Ніколи не бачила я таких гарних чоловіків. Він підкачений, високий, чорнявий, з модною борідкою. Ну, ідеальний чоловік. Я вже дуже хочу побачити, які в них будуть діти. Яночка наша також, як лялечка.
Зять працює урологом, також в приватній клініці.
Після весілля діти купили готовий двоповерховий будинок. Там їм багато сваха допомогла, вона в Канаді живе і працює, з чоловіком розлучена.
І ось весь час, коли б я не спілкувалася з Яночкою, все її чоловік, то в басейні, то в спортзалі. (ну, крім роботи, звісно)
Я спершу не зважала на це. Навпаки, думала, ох людина стежить за собою, не лінується.
Але недавно мене Яна просила привезти її дитячий альбом, якийсь в них там проєкт на роботі, чи щось таке. Мені ж не важко. Але нікого в той час з них дома не було, а клініка Яночки в іншому районі міста.
Я зідзвонилася з зятем, а він в той час був, так- так, в басейні.
Щоб я не стояла під дверима, ми домовилися, що я прийду до нього в той зал і заберу ключі від будинку.
І ось приходжу я. Людоньки, такого в наш час не було.
Та там такі кралі з надутими губами по коридору в купальниках ходять. Інші ж в таких обтислих спортивних штанах, футболках, що ледь горбики прикривають.
Та ясно що Микола буде туди літати, як по свячену воду.
Я дуже стала з того часу хвилюватися.
Просто я б сама в такого чоловіка закохалася, якби була молода, на раз-два-три.
Але моя Яна з моїх побоювань тільки сміється.
Та дай Бог, щоб я була не права. Просто зараз така молодь, що треба мати очі завжди широко розплющені.
Я б на місці дочки не випускала в такі заклади чоловіка.
Та дайте спокій! Одні нерви…
Автор – Наталя У
Передрук заборонений!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
