iBilingua

Ми з чоловіком виховуємо двох дітей Максима і Вікторію.

Діти вже дорослі, живіть своїм життям.

Віка в університеті навчається, живе в гуртожитку. Додому кожних вихідних приїздить.

Синок вже і роботу має, і сім’ю. Все в них добренько – було. Невісточка і онука Сашка вже нам подарувала. Якщо якась допомога потрібна була, то ми Олені допомагали. І з дитиною сиділи, та й грошима допомагали.

Перший рік важкувато було. Але потім синок вирішив почати власну справу. Час минув, онук ріс, справа в сина розвивалася.

Я раділа, що все так виходить. Бачила, що в Максима і Олени все добре складалося. Я навіть вирішила більше переключитися на Вікторію.

Хотілося знайти їй гідного чоловіка. Бажано і при грошах. Але Віка така самостійна стала, що й близько до себе не підпускала.

Тому мені нічого не залишилося й робити, як віддати всю свою увагу і турботу онуку.

Було приємно приїздити до Максима і бачитися з малим.

Коли Сашко підріс, подружжя й подорожувати стало.

Та і мені з Олегом син путівку подарував одного разу в Туреччину.

Було видно, що Олена почала жити на широку ногу.

Це тривало іще довгий час, аж до моменту вторгнення.

Життя змінилося. В сина з бізнесом почалися негаразди. Але Олена собі це близько до уваги не брала, як жила так і продовжувала жити.

Напевно моя невістка подумала, що якщо раніше син мій їх забезпечував, то нехай і тепер це робить.

Звісно, мій Максим на місці не сидів. Але через ситуацію в країні його продукція більше не була такою ж затребуваною, як колись.

Сину приходилось працювати значно більше і значно довше, аби виходити на хороший дохід. Мені було важко дивитися, як Максим до пізньої ночі працює, а Олена може купити собі крем за декілька тисяч.

Коли я приходила до сина в гості то частенько бачила в холодильнику дорогі наїдки. І червона риба, і всякі сири, і дороге м’ясо та всяке різне. І я б це зрозуміла, якщо це все забезпечував не тільки мій син.

Недавно в сина і невістки було п’ять років з моменту одруження. Максим хотів зробити подарунок, і навіть в мене трішки грошей взяв.

Я вже і дочекатися не могла, щоб дізнатися, яка реакція буде в невістки. Але Олена мене дуже сильно розчарувала. Попри всі старання сина, Олена не оцінила його подарунку, бо це була каблучка, як вона сказала, з “простим” камінчиком, а вона хотіла з діамантом, бо її  подрузі щось таке чоловік на ювілей подарував.

Знаючи скільки часу і сил вклав Максим для того, щоб зробити сюрприз дружині, це просто було якесь неподобство.

На місці Олени я зробила хоча б вигляд, що подарунок чудовий, і навіть якщо це не так.

Після того як моя невістка не оцінила подарунок сина на річницю, моє ставлення до Олени сильно погіршилося. Те, що Олена не працює, вже стало як кістка поперек горла.

Мене почало сильно задирати й те, що Олена живе в цей неспокійний час на широку ногу, поки Максим важко працює.

Читайте також: На сороковий день ми всі прийшли з церкви. Я бачила, що Ольга за столом якось дивно поводилася. А коли ми залишилися одні, то так акуратно сестра почала мені натякати, щоб я батьків до себе забрала. – Свекрухи твоєї вже немає. Було б добре, якби вони в твоєму домі жили. Це ж і тобі легше буде, не будеш через ціле село до них бігати. – Я ж подумала, з якого це дива сестра про батьків так турбується. А всьому причина гроші. – Ми ж їх хату продамо і порівно між собою розділимо

І ось що робити? Як допомогти сину? Чи як “втихомирити” невістку?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!