Недавно я прогнала з квартири свого рідного і єдиного сина. Андрійка я виховувала сама, батько поміняв нас на молоденьку кралю. А що такого поганого в тому, що я хочу реалізувати свою мрію у тілі сина? Я свого часу не стала відомою через випадок долі, так нехай він це зробить замість мене. Тільки ось вперся мій Андрійко. Каже, що його життя, це його життя, і втручатись я не маю права.

Ірина прекрасна жінка. І скромна, і добродушна. Вона абсолютно не конфліктна, завжди розмовляє тихо і впевнено.

Але коли її запитують про сина, вона змінюється кардинально – левиця. Її очі починають блищати, а губи перетворюються в тремтячу осику. Вона стає зовсім іншою людиною.

А ось її історія.

Ірина все життя мріяла про музичну кар’єру. Грала на фортепіано, співала, вона була готова цілодобово займатися улюбленою справою. Але на льоду посковзнулася і зламала руку. Про заняття довелося забути, як і про професію. Її максимум – це музичний працівник в дитячому саду.

Потім вона закохалася, завагітніла – привела на світ синочка.

Тільки коханий чоловік втік до молоденької дівиці, і довелося самостійно ставити Андрійка на ноги. Таке часто в житті трапляється.

Андрійко був її надією. Вона вирішила ще з перших днів його життя, що він стане музикантом. Як тільки син навчився сидіти, вона відразу ж посадила його за інструмент.

Хлопець був жвавим, але ніяким талантом там навіть не пахло. Він не міг сидіти годинами за монотонним заняттям, його це дратувало. До 14 років він дотерпів – відіграв якийсь супер-важливий концерт.

Син заради матері навіть музичне училище закінчив. А потім плюнув на все і пішов працювати на СТО. Мама влаштовувала істерики, просила його повернутися в творчість, але все було марно.

Андрій і так вважав, що багато для мами зробив, тому можна про себе подумати. Ніякі вмовляння і ультиматуми на нього не діяли.

Кришталева мрія піаністки розбилася.

Жінка взяла і виставила сина з квартири. Мовляв, твоє життя – твої правила. Тепер Андрій бігає по майстерні і за кожну копійку бореться. Його пальці огрубіли, не пам’ятають нот. Але він зла на маму не тримає, розуміє, що хотіла реалізувати свої мрії.

Ірина Петрівна так і працює в садку. Добра і спокійна. Дітей любить дуже, особливо “музичних”. Тільки про сина нічого не питайте… Її Андрій це “особлива” тема…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!