Ми з Тарасом завжди жили душа в душу, у нас двоє прекрасних дітей і повне взаєморозуміння в сім’ї. І хоча проблем за 8 років шлюбу завжди вистачало, ніколи не ставалося нічого такого, що ми не змогли б вирішити.
Але недавно я серйозно засумнівалася в тому, що вийшла заміж за правильного чоловіка.
А закралися сумніви до мене в душу одного прекрасного сонячного суботнього дня. Принаймні, прекрасною ця субота була до приїзду родичів чоловіка, які з порога повідомили нам, що тепер наша черга доглядати за свекрухою, а вони в цьому більше не беруть участь.
“Ми в понеділок маму до вас привеземо, а далі вже самі розбирайтеся”, – саме такими були слова моєї найдорожчої зовиці…
Мати чоловіка давно вже хворіє, і ми завжди допомагали в міру своїх можливостей. Навіть незважаючи на те, що у самих на плечах невиплачена іпотека, двоє дошкільнят, якими увага потрібна, та ще й по два підробітка на кожного, крім основних робіт. При цьому живемо ми в невеличкій двокімнатній хрущовці, та ще й ремонт затіяли кілька тижнів тому, власне чкерез це і зважилися знайти підробіток.
Одним словом, вільного часу у нас практично немає, суцільні турботи, а тут така новина. Ну просто як сніг на голову!
Не те, щоб мене не влаштовувало життя зі свекрухою або я просто з принципу проти за нею доглядати. Але мама насправді майже лежача, і їй потрібен цілодобовий догляд, який ми зараз просто не зможемо їй надати.
У родичів все залагоджено: і житло своє, і сім’ями не обзавелися ще, тільки й знають, що по курортам роз’їжджати. А як за матір’ю рідною доглянути, так це їм вже в тягар, треба на нас повісити ще й це! Щиро не розумію, як так можна чинити…
Я пропонувала і по черзі за свекрухою доглядати, і людей спеціальних найняти, і влаштувати спільно в спеціальну клініку, де їй надали б належний догляд. Так всі ці пропозиції миттю відміталися. Родичі рогом вперлися і навідріз відмовилися брати участь в лікування матері. А Тарас просто здався, навіть заперечувати не став сестрі й іншим рідним.
Просто не уявляю, що тепер робити і як все встигати. А з Тарасом, як я зрозуміла, радитися безглуздо, він руки опустив і каже: “Так це мама ж моя…” – воно і зрозуміло, тільки не йому доведеться всім пожертвувати заради неї, а мені!..
Не знаю, я не готова так жертвувати, але не можу переконати чоолвіка сейрйозно поговорити з сестрою і братом. Але я настільки проти – от прямо до розлучення!
А як би ви вчинили на моєму місці?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
