Я познайомилася з майбутнім чоловіком, коли мені тільки-но виповнилося 16. Ми зустрічалися 6 років, і коли мені виповнилося 22 – одружилися. Причому одружилися швидше через те, що я чекали дитину. Ми з Ігорем почали жити разом.

Яким же було моє здивування, коли я помічала за чоловіком дивацтва, про які раніше і подумати не могла.

Ігор не приймав душ після роботи, навіть ноги не мив. Лягав спати, не почистивши зуби, та й вранці на це заняття часу не знаходив. Я виявила, що зубна щітка, яку я купила йому до переїзду, так і лежить запакована.

Коли я казала йому піти помитися, він ішов. А сам ініціативу не виявляв, ходив брудним. Мені навіть стало цікаво, скільки він зможе протриматися. В результаті пройшов місяць, він не мився, але не витримала я – влаштувала сцену і відправила у ванну кімнату.

Виправити його виявилося неможливо. Принаймні у мене не вийшло. Що дивно, адже до весілля нічого подібного за ним я не помічала. Від нього завжди нормально пахло, він, очевидно, чистив зуби.

Тепер же мені було дуже неприємно, коли він брудний і з неприємним ароматом лягав спати. При цьому він мною також був незадоволений. Все частіше заявляв, що я не стмачно готую і все роблю гірше за його матір.

У результаті я протрималася трохи більше року. Навіть одній з дитиною на руках мені здалося бути краще, ніж із таким неохайним чоловіком.

Досі не зрозумію, як я нічого не помічала за всі ці роки, поки ми були разом. А мені точно краще без нього, ніж з ним.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.