Я вже довгий час мрію створити сім’ю і стати мамою, бо сама сім’ї не мала…
Довший час жила в дитячому будинку і лише потім взяли мене до себе мої прийомні батьки.
Мати Марія і тато Григорій, вони завжди були добрі до мене…
Самі не могли мати дітей, тому і подалися в дитячий будинок.
Якимось чудом вони вибрали мене, за що я їм безмежно вдячна. Батьки подарували мені любов і наснагу до життя. Вони показали мені, що батьківство може бути в радість.
І з самого дитинства я зрозуміла, що хочу стати матір’ю.
Тепер я доросла, а про свою біологічну майже нічого не знаю… Дізналася лише те, що мене залишили ще в пологовому.
Єдине, що за все життя далося від моєї матері це – недуга…
Дякуючи лікарським засобам я можу нормально жити, я навіть можу стати мамою і вона буде здоровою…
Але для цього мені потрібно спершу зустріти чоловіка своєї мрії. Через низьку самооцінку, ще з дитячого будинку, і мою боязнь через недугу, зробити це мені важко.
Я багато зустрічалася і спілкувалася з хлопцями, але як тільки вони дізнавалися про мою недугу, зразу ж зникали. Іноді бувало, що вони просто розверталися і йшли з побачення.
А недавно я зустріла хлопця, Святослава. Він просто чудовий, світлий, як сонечко. Його голубі очі, кучеряве волосся і чудесне ластовиння з першого погляду мене заполонили. Все швидко закрутилося, ми гуляли, раділи.
Неочікувано Святослав запропонував мені зустрічатися. Я сказала, що подумаю. Та час на роздуми вже спливає.
І тепер я боюся, що хлопець, в якого я закохана, дізнається правду… Дізнається, що мама “поділилась” зі мною найгіршим. З одного боку я не хочу йому це казати, бо боюся втратити. А з іншого боку, я не хочу починати відносини з брехні.
Можливо краще не казати? Можливо це єдиний мій шанс завести сім’ю або хоча б дитину.
А можливо краще взяти дитину з дитячого будинку?
Що ви думаєте про це? І що б ви порадили мені?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!