Сьогодні хочу спитати поради у тих людей, які живуть в селі, як ви справляєтесь з заздрощами?
В місті зовсім інакше, люди на одній сходовій клітці зовсім не знають що робиться у їх сусідів.
Ми живемо з чоловіком в селі.
Чоловік працює на будові. Він без шкідливих звичок. Його відразу ж помітили роботодавці і роботи у нього хватає.
Я, окрім того, що виховую двох дітей, також стараюся принести в дім якусь “копійку”. Я пройшла декілька курсів, і на даний час я знімаю круті відео для реклами.
Більшу частину робочого тижня я знаходжусь дома, але я навіть відпочиваючи в саду – працюю.
Але люди в селі цього не розуміють.
Нещодавно ми з чоловіком купили свою першу в житті автівку. Хюндай білосніжного кольору. За декілька місяців до цього “дійства” я здала на права, сама, без допомоги, оскільки тато ще з дитинства мене вчив їздити по сільських і безлюдних дорогах на свої старенькій Волзі.
І ось ми з чоловіком потрапили в “струю” невдоволення сусідів і не тільки, бо ми такі-сякі, в такий важкий час придбали автівку.
Я думаю, якби ми їздили на Жигулях, нікого б це не зачепило, а тут – “іномарка”.
Ми кожного місяця допомагаємо на ЗСУ. Також хочу наголосити, що мій рідний брат усіх нас захищає в Бахмутському напрямку. Ми купили для нього все необхідне.
Чомусь толі, коли його забрали захищати нашу землю, ніхто не думав про те, щоб нам допомогти.
Мама корову продала, щоб купити необхідні для сина “знаряддя”.
Про це чомусь всі мовчать, а ось про нашу покупку, якою також чоловік вже не раз возив на передову все необхідне, всі зацікавилися.
Так образливо…
Люди, схаменіться…
Зараз треба зосередити свою увагу на геть іншому.
Я ніколи не рахувала чужі гроші і прошу, не рахуйте мої…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua