Нещодавно нас друзі запросили на відкриття ресторану. Я ж одягнулася скромно, бо вже не молода, внуки попід стіл бігають. А ось мій Роман вирішив з себе “пацана” показати. Купив собі укорочені штани, взув кеди на босу ногу, і футболку в якісь пальми. Як я не просила, щоб зняв то чудо – не послухав. Одна надія в мене була на гостей, що хтось зробить йому зауваження. Ну не личить таке мужику. Та кінцевий результат мене здивував.
Мій чоловік геть з розуму зійшов на старості літ.
У шлюбі з Романом ми вже більше двадцяти років. Виховали двох синів, обидвоє вже живуть окремо від нас, мають свої сім’ї, успішні ведуть бізнес.
Та й ми не бідно живемо. Чоловік є співвласником кількох закладів у місті. Та наше життя нічим особливо ніколи не відрізнялось від інших. Завжди ми були скромні в одежі, без всякого пафосу провадили своє життя.
Та останнім часом я помітила великі зміни з чоловіком. Ще коли ми святкували його ювілей – п’ятдесят років в ресторані, то одягнутий він був у класичний костюм, як зазвичай на великі події. Я вважаю, що так і має виглядати людина – на свій вік!
Та коли нас нещодавно покликали на відкриття ресторану наші друзі, я одягнулась у простеньку лляну блузочку і штанці із тоненької літньої тканини, одягла зручні босоніжки. А чоловік мій мене і гостей вирішив звалити на повал.
Відразу скажу що макіяжі я ці не люблю і ніколи не любила, а от зачіску я собі зробила, люблю як на голові “об’єм”.
А мій Роман то геть розум втратив. Я вже мовчу, яку одежу він собі на кожен день купив, вдягається, як підліток. А в ресторан він собі такий образ підібрав, що ззаду можна подумати, що то стоїть якийсь пацан, а не дідо.
Одягнув такі штани короткі, знизу завужені, я чуть зі сміху не луснула, на босу ногу кеди білі натягнув, і футболку з таким візерунком в квіти, чи то пальми.
Одним словом, людей смішити поїхав, а не в ресторан.
Я, звичайно, почала його висміювати, говорити, що так негарно. А він мені каже, що то така мода: “Ти краще б на себе звернула увагу”.
Я вже змовчала, думаю нехай іде і сам все зрозуміє від того, яка реакція в людей буде на нього.
Та коли ми прийшли до ресторану, то моєму чоловікові компліменти почали робити, мовляв який він стильний, з роками тільки молодіє.
Не знаю, чи то насмішки були? Чи справді людям до вподоби такий образ?
Та я була зла, хотіла щоб підтримали мою думку, а вийшло, що все навпаки.
Як тепер маю переконати чоловіка, що він застарий для такого стилю?
Навіть і не знаю, можливо ви мені якусь пораду дасте, буду дуже вдячна за допомогу.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла