Нас у батьків було двоє. Я і сестра. Нелі вже 60, а я на два роки старша. У кожного свої сім’ї, діти, проблеми – куди ж без них.
Ось недавно телефонує мені Неля, вся в сльозах, і просить поради, бо я старша. А я просто розгубилася. Що робити в такій ситуації, поняття не маю.
У Нелі двоє дорослих дітей: синові Тарасу – 38, дочці Наталі – 36. Живуть в одному місті, у кожного сім’ї, діти.
Багато років Наталка в училищі познайомилася з дівчинкою. Вчилися в одній групі. До кінця навчання стали кращими подружками, один без одного не могли зовсім: нудьгували, писали, телефонували. До речі, подружку теж звали Наталкою. І навіть по батькові у них було однаковим – Ярославівни.
Щоб розрізнити їх стали називати Наталка – 1 і Наталка – 2. Наша, значить, перша, а та – друга. Друга Наталя стала потім нашою невісткою. Більше, звичайно, вона невістка сестри. Але я її про себе теж так називаю.
Наталя друга вийшла заміж за Тараса, брата Наталі першої. Скільки вона його домагалася, скільки сліз було пролито! Тарас всім говорив, що одружуватися йому рано і що Наталю другу він не любить. Бігала вона за ним хвостиком. Добігалася до того, що носила під серцем дитя. Весілля зіграли. Тепер дві Наталі були не тільки подругами – вони стали родичками.
А тепер до самої проблеми. Через багато років дружби Наталя друга зрадила мою племінницю. Все сталося дуже не красиво.
Ось про це і розповіла мені по телефону сестра. Невістка, сказала сестра, завжди заздрила дочці. І в тому, що вона живе з чоловіком дуже добре, в достатку. І в тому, що на море їздять щороку. І в тому, що машину нову купили. Я не скажу, що сім’я Тараса чимось обділена. Все у них є, будинок купили, дівчатка танцями займаються. Машина теж є. Старенька, але є. Останнім часом у невістки з’явилися нові подруги.
Не минає жодної п’ятниці, щоб в будинку у них було без галасу та танців. Випивка рікою, музика, гучний сміх. Наталю першу з сім’єю запрошувати на гулянки вже не стали – тим не подобається таке життя. Одного разу все-таки прийшла перша Наталя до них в гості,бо в брата того дня було день народження. Побачила, як люди “відпочивають” і втратила дар мови.
Розмову невістки з кумою вона почула випадково. Невістка скаржилася: “Ти знаєш, як я Наталку призираю! Свекруха все їй, все для неї. Чим же я цій сім’ї не догодила. Скажи, чим я гірша? Чоловік їй і каву в ліжко, і в ресторан водить, а мій доброго слова мені сказати не хоче. Бачити не можу їх сімейку. Де тільки гроші такі беруть? Ти бачила, як вона одягається? А браслет який? Звідки такі статки? Терпіти не можу її… ”
Слово “терпіти” вона недоговорила, побачивши в дверях Наталку першу… Тих нерозлучних подруг більше немає. Залишилася гірка образа в серці моєї доброї племінниці. За словами сестри знаю, що переживає Наталя сильно, плаче від образи, знаючи, що пробачити колишню подругу не зможе ніколи.
Сестра просить поради, а я просто розгубилася. Що я маю їй сказати? В голові не вкладається…
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
