– Син у шлюбі п’ять років вже і за цей час я жодного разу в його будинку далі порога не була! – розповідає шістдесятлітня Наталія Петрівна. – Ну от так! Невістка, Надія, не любить гостей… Негостинна вона у нас!
Син Наталії Петрівни живе з дружиною в квартирі, яка дісталася Надії у спадок. Квартира невелика, однокімнатна, зате своя. І розташована вона – так вже вийшло – на сусідній вулиці, в п’яти хвилинах ходьби від будинку Наталії Петрівни.
– Поки дітей у молодих не було, ніби як мені і робити було у них нічого. І син, і невістка цілі дні проводили на роботі, у вихідні у них були свої плани – мені особливо і в голову не приходило до них напрошуватися. На свята вони заїжджали самі – привітати, з тортом, з квіточками, в будні ми просто зідзвонювалися з сином. Всіх все влаштовувало…
А недавно Надія народила доньку. Видалось все непросто, Надія лежала в лікарні на збереженні, і Наталя Петрівна два рази в день возила їй в палату судочки з домашньою їжею, купувала ліки, виконувала всякі дрібні доручення.
Народження внучки бабуся чекала з нетерпінням, планувала допомагати з малятком, адже батьки Надії працюють і живуть досить далеко від молодих.
Правда, Надія ще скоріше, багато разів говорила свекрусі, що ніякої допомоги з дитиною їй не потрібно, але Наталя Петрівна тільки посміхалася. Чомусь їй здавалося, що реальність з новонародженою дитиною внесе корективи в плани невістки.
– Мені свого часу з сином дуууже мама допомагала, якби не вона, я б просто з глузду з’їхала в перші три місяці! – ділиться Наталя Петрівна. – У будь-якому випадку, робота по дому є завжди. Попрати, попрасувати, приготувати… Зайві руки дуже потрібні!
…На виписку з лікарні Наталя Петрівна, стала в піднесеному настрої і з мішком подарунків. Яке ж було здивування, коли подарунки взяли, сказали «дякую», підвезли на машині з кульками майже до будинку – благо, було по дорозі та демонстративно стали прощатися.
– Навіть зайти, випити чаю, на внучку подивитися як слід не запропонували! – зітхає Наталя Петрівна.
Невістка повідомила, що взагалі в перший місяць гостей в будинку не чекає – їм з дитиною треба адаптуватися, налагодити режим. «Карантин» затягнувся – дитині вже більше півроку і Наталя Петрівна як тільки не напрошується в гості – безрезультатно.
– Зустрічаємося з Надею на вулиці, коли вони гуляють. Останнім часом вона мені навіть стала довіряти гуляти з онукою, сама йде додому. Я ходжу з коляскою біля будинку, як тільки внучка прокидається – дзвоню Надії, вона виходить, забирає дитину. Мене не пускає, просто закриває двері перед носом.
– Як це – закриває двері?
– Так в прямому сенсі. Відпирає мене стегном, не битися ж з нею. Каже, дякую, мовляв, Наталя Петрівна, погуляли, зараз я буду годувати дитину, вибачте. Ідіть додому, приходьте завтра, якщо зможете. Я вже намагаюся не ображатися, що толку-то?
Як вважаєте, невістка в своєму праві – вона у себе вдома? Зрештою, квартира належить їй, зустрічати-проводжати-накривати на стіл вона не зобов’язана?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
