Софія Сергіївна, сьогодні при зустрічі, розказала свої подрузі про невістку свою. Про ставлення сина.
– Невістка у мене, звичайно, людина непроста! – зітхає шістдесятилітня Софія Сергіївна. – Чому вона мене не любить, зрозуміти не можу… Ми з чоловіком її ніколи нічим не ображали! Навпаки, всією душею до неї. Квартиру бабусину звільнили їм, як вони одружилися, бабусю до себе забрали – нехай живуть, вони молоді! Тим більше, дитина у них народилися невдовзі після весілля…
– Що, навіть після народження дитини не пом’якшала?
– Ні… Щоб внучку побачити, мені записуватися треба на прийом мало не за тиждень. Та ще чи дозволять, чи приймуть, чи немає у них інших планів на цей день… Хоча її мати там, у внучки, днює і ночує. Батько каже – не лізь ти до них, нехай живуть, як хочуть. . Так я хіба лізу! Я вже зайвий раз і зателефонувати боюся синові, коли вона вдома, тому що знаю прекрасно – мені там явно не раді. Не можу тільки зрозуміти, чому…
– Так хіба ти не знаєш, що сини – відрізана скиба? – говорить Софії Сергіївні її подруга. – Народжуєш, ростиш, душу вкладаєш. А дістається все дружині… Нічого не поробиш. У мене ж теж сини, і те ж саме! Все, що виходить від мене, невістки сприймають в штики, особливо старша…
…Пироги їм передала – «ми таке не їмо». Посилання послала на статтю – «ми таку таке не читаємо!». Що не зроблю, все не те… На відміну її мами, та завжди до речі. Усі свята, застілля – у тещі. До нас ненадовго забігають, тільки по справі. Ось так… Дочок треба було народжувати! Дочка опора в житті і в старості. А сина ростиш для іншої…
А ви згодні, що синів виховують для інших жінок?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
