Поки невістка не вчинила зі мною по-свинськи, я не розуміла, як я сама ставлюся до свекрухи.
За помилки минулих років рано чи пізно доводиться платити. Язрозуміла це, коли у 54 роки у мене з’явилася невістка.
Зовсім недавно мій син Олег одружився. Ми з чоловіком готувалися до цієї події. Тому будували такий будинок, щоб у ньому могло жити одразу дві родини. Сподівалися, що Олег приведе сюди свою наречену, а після весілля вони житимуть разом із нами.
Але все сталося дещо інакше. Невістка мені відразу не сподобалася. Було в ній щось дуже пафосне. Я вигляду не подавала, оскільки це вибір мого сина і я його поважаю. Під час знайомства ми з’ясували, що молоді жити хочуть окремо. Ні про який переїзд у наш будинок і мови не може бути.
Ми з чоловіком трохи подумали і вирішили, що зможемо допомогти дітям з квартирою. Адже не дарма все життя відкладали? Тож після весілля Олег та Настя в’їхали у свою затишну однокімнатну квартиру недалеко від центру міста.
Невістка одразу почала наводити там порядки. Гордо оголосила, щоб я без запрошення до них не поткнулася. Дублікат ключа у мене теж забрали, хоча я й не збиралася ним користуватися без потреби. А раптом щось станеться? Це мене дуже засмутило, оскільки син рідко кликав мене в гості.
Але ще більше мене засмутило те, що діти відмовилися приїжджати до нас цього року на Різдво. Настя заявила, що свою матір не покине. І взагалі, всі свята вони збираються відзначати разом з нею. Мені так прикро стало. Я приготувала усі 12 страв, гарно стіл накрила, квартиру прикрасила, а в будинку нікого нема! Тільки я та мій чоловік. Їжу просто не було кому їсти.
Звичайно, я просиділа весь вечір, насупивши носа. А чоловік лише дивився на мене і мовчав. Коли я почала ділитися з ним своїми переживаннями, він сказав те, що перевернула мою свідомість.
– Оленко, адже ти така сама. Ти ніколи не їздила до моєї матері. Ми завжди відзначали всі свята у твоїх батьків, а потім я сам відвідував свою матінку, щоб привітати її з Різдвом або Новим роком. То чому ж ти дивуєшся тому, як поводиться Настя?
Я замислилась і зрозуміла, що так воно й є, Микита мій має рацію. Я завжди ігнорувала свекруху. У нас так і не склалися теплі стосунки з Ольгою Василівною. Я їй навіть подарунків ніколи не дарувала. Який сором!
Того дня я поїхала до мами мого чоловіка разом із ним. Ми привезли їй багато гостинців та подарунки. А потім я вибачилася перед свекрухою за те, якою егоїстичною і не справедливою була багато років. Ми цілий вечір проговорили з нею по душам.
Ольга Василівна порадила мені просто приїжджати у гості до свахи на свята, а іноді просто так. Нашим сім’ям треба дружити, а не дутися один на одного.
Наступного дня я зателефонувала мамі Насті та запросила її на вечерю. І та погодилась! І хоча ми не дуже часто спілкуємося, я бачу, що невістка до мене стала добрішою й прихильшою за ці дні.
Як я вдячна чоловіку, що він відкрив мені очі на такі прості речі. Ніколи не пізно виправляти помилки минулих років! Всім миру і з Новим роком!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.