Я вдруге заміжня. У мого чоловіка Петра син від першого шлюбу, хлопчикові Денису зараз 10 років.
Ініціатором їхнього розлучення була якраз колишня Петрова дружина, яка закрутила роман з колегою по роботіті і понесла від нього. У неї все чудово, другий чоловік, дитина.
Ми почали зустрічатися з Петром на умовах, що його син рідній мамі не дуже потрібен, вона їде з новою сім’єю в інше місто. Я цю ситуацію спочатку сприйняла дуже позитивно, адже у мене теж син 3-х років від попереднього шлюбу. Навіть подруги мені говорили: «Не намагайся стати йому рідною матір’ю, спробуй бути хорошим другом».
Я дуже старалася для дитини: відвозила в школу, зустрічала, годувала, намагалася зрозуміти його внутрішній світ, приголубити. Бачить Бог, моя душа була відкрита до хлопчика, я дуже хотіла, щоб ми були однією сім’єю.
Але реалії виявилися зовсім протилежними.
Діти наші з Петром між собою не порозумілися. Молодший, тобто мій син Дмитрик, полюбив старшого, але Денис дуже ревнував до нас свого батька. Моєму синові швидко пояснили, що це не його тато і нехай його навіть так не називає, хоча син щиро тягнувся до вітчима спочатку, але минули вже 2 роки, а син називає його лише по імені – дядя Петро.
Я терпіла всі Денисові вибрики, адже розуміла, що хлопчик не вдома, йому важко. Свого не захищала, поки в магазині, побачивши мого плачучого сина, мені люди в черзі не сказали: «Так ваш старший його нишком щипає». У цій ситуації я різко заступилася за свою дитину. Чоловік мене дуже засудив, досі ставить мені це в провину. На щастя, після цього стосунки між дітьми налагодилися.
Але другим руйнівним чинником стала колишня дружина, яка постійно виникала в нашому житті. Вдень – в вайбері, дзвінками, ввечері – пряма трансляція на весь будинок по скайпу. Чоловік з сином як кролики сидять перед удавом і приймають цінні вказівки. Денис зливає їй все про наше життя, ілюструючи фотографіями з місця подій. Звичайно, вона мати і хоче знати, як живе її дитина, але повірте – це нестерпно!
Наш будинок розділився на 2 команди – тато зі своїм сином, мама – зі своїм. Чоловік по 8 годин робив з сином уроки. Мене хлопчик як авторитет не сприймав, відразу дав це зрозуміти.
Згодом атмосфера в будинку стала для мене зовсім не затишною. Я почала більше працювати, вечорами не хотілося навіть виходити до них, сищдівла з малим у спальні біля комп’ютера. А чоловік вимагав уваги і турботи про сина. Сприймав те. що я поринула в себе, як образу.
А ще Денис боявся спати сам і спав щоночі з батьком. Я відчувала, що мені зовсім немає місця поруч з Петром. Напевно, все це можна було подолати, але якось чоловік сказав мені, що йому не подобається, як я доглядаю за його дитиною. Колишня дружина зі слів тещі дізналася, що сорочечка у нього не свіжа.
Це було останньою краплею! У мене дитина трирічна, я працюю і добре заробляю, ви живете в моєму 2-х поверховому будинку з усіма благами цивілізації! І я відповіла:
– Ні, Петре, твоя дитина від колишньої дружини – це тільки ваша дитина, я за неї на себе відповідальність не візьму і вкладатися в неї більше не буду, вибач. Я за тебе заміж виходила, а не за твого сина і твою колишню, – заявила я. – Та йдіть ви до колишньої дружини, яка роги наставила, дитину кинула чужий тітці!
Одним словом, я все висловила чоловікові. Думала, він зможе зрозуміти. І запропонувала, щоб його син жив бабусь, а з нами був в п’ятницю, суботу та неділю.
І ось вже два роки ми з’ясовуємо стосунки.
Мої висновки: всі турботи лягають на другу дружину! Чоловік заточений на бізнес, забезпечення сім’ї. Він в родинне життя вникає по мінімуму.
Колишня дружина – це 100% руйнуючий фактор. Ідилії не буде. Тато повинен набратися терпіння і шукати компроміс, адже його теперішні дитина і дружина, тобто ми з сином, і його рідний син не створювали цю ситуацію! Ми всі йому довірилися, любимо і потребуємо його.
Зараз наше життя покращало. але до ідеалу ще далеко, і не впевнена, чи будемо ми з Петром разом решту життя. Про спільних дітей поки що мова також не йде.
Автор: Валентина
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
