“Нові” свати для свекрухи стали спасінням від бідності, тому мої батьки, навіть коли давали безкоштовно продукцію з села, не були такі цікаві. В неділю я не стрималася і спитала, чому вона робить таку різницю. Якщо ви стоїте, то присядьте. “В нас окремий зв’язок з цими сватами. Тобі цього не зрозуміти. В нас навіть імена одинакові. Це все не просто так Всесвітом організовано”. З іменами правда, і ті і інші Ольга і Андрій. Мої ж батьки: Марія і Степан. І було б смішно, якби не так плачевно.
Коли я тільки вийшла заміж за Петра, то все було добре, незважаючи на те, що два роки ми жили з його мамою під одним дахом.
У Петра є ще молодший брат Максим, ми як гуляли весілля він служив в армії, але на декілька днів його відпустили додому – причина ж то поважна, не кожен день брат одружується.
Ми ж відразу поставили собі ціль купити окреме житло. Я хотіла квартиру в місті, але подумавши з чоловіком, що на це доведеться чекати ну дуже довго, зійшлись на іншому.
Ми звичайні люди, не бізнесмени. Я продавець в магазині, а Петро спеціаліст по дахах. Гроші він приносить не погані, але на квартиру б прийшлось все життя збирати і то, хтозна…
В мене батьки живуть в селі, звичайні робітники які мають багато поля і велику господарку. З батьками залишився жити мій брат. Володя з дружиною і допомагають господарювати. З цього вони і живуть бо продають свою продукцію.
На допомогу що одних батьків, що інших, ми не розраховували, тому купили те, на що наскладали грошей. В селі де живе моя мама ми купили невеличкий “фінський” будиночок.
Чоловік мій майстер, тому, звісно, не все зразу, а рік за роком, ми обладнали його під свій смак.
З Петром ми виховуємо двох дітей, які вже школярі.
Зі свекрухою ми частіше зустрічалися в нас, бо що на тому “поверсі” сидіти. В нас можна і шашличок посмажити і по травичці босими ногами зранку пройтись.
Свекруха і до сватів, моїх батьків, часто заходила. Ті ж по осені давали їм і картоплю і морку і цибулю. Мама ж зі свахи грошей ніколи не брала.
Жили ми менш-більш дружно.
Все змінилося, коли одружився молодший брат Петра.
Максим з цією справою не спішив, хоч йому вже й тридцять п’ятка минула.
З Інною вони познайомилися в якомусь крутому закладі в області.
З першого знайомства всі ми зрозуміли, що дівчина ця дуже багата, ну а те, як вона себе несла, це треба іншу історію писати.
До нас в село вони приїхали лише раз.
Таке життя не для Інни. Але якщо Інна в розкоші виросла, бо батьки її “при владі” все життя і бізнес в них не один, то свекруха моя задерла носа, вище хмар.
Вже не так охоче вона приїжджала до нас в село і про моїх батьків вона забула.
А все частіше ми зустрічали її в компанії нових сватів.
Свекруха почала гарно одягатися, щоб не відставати. Раз у раз їм дзвонила і запрошувала до себе.
Рік за роком ми з Петром і моя сім’я відійшли геть на інший план.
Свекруха могла навіть онуків не привітати з днем народження, зате з дітьми від Максима вона не переставала фотографуватися і викладати у Instagram і Facebook.
“Нові” свати для неї були спасінням від бідного життя. Одного разу вони навіть запропонували свекрусі роботу у своєму бізнесі.
Але найсмішніше трапилося недавно. Це ж треба було до такого додуматися.
Я в неділю не стрималася коли була в свекрухи в гостях і спитала, чому вона робить таку велику різницю між мною і моїми батьками і між Інною і їх багатими батьками.
Краще сядьте, якщо стоїте…
– В нас окремий зв’язок зі сватами. Тобі цього не зрозуміти. В нас навіть імена одинакові. Це все не просто так Всесвітом організовано.
Те, що імена одинакові, це правда. Моя свекруха Ольга і мама Інни Ольга, а батьків звати Андрій що в нас, що в Інни, але погодьтесь, таке, не часто, але все ж буває і нічого в цьому такого немає.
Її “виправдання” мене так розсмішило, кращого вона придумати вже не могла.
Свекруха моя завжди була ласа до грошей, але те, що я з біднішої сім’ї нічого ж не говорить.
Дивна мені її позиція, але вже що є, то є.
Я стараюся про них не думати. Живемо собі з Петром і дітей на ноги ставимо. Для мене це найголовніше…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну