Ви знаєте, я багато читала і слухала історій про те, що свекрухи ревнують своїх синів до невісток, але в мене трішки інша ситуація.
Моя свекруха, Ганна Дмитрівна, ревнує свого сина не до мене, а до моєї мами.
Ми з Ігорем вже вісім років разом. Виховуємо двох синочків.
Живемо окремо в квартирі, яку мені батьки подарували після того, як я поступила в медичний університет.
На даний час я працюю лікарем в Кардіологічному центрі. Моя робота мені дуже подобається, я навіть весь декрет дома не відсиділа, так мене на роботу тягнуло.
Чоловік мій також в медицині, він керівник відділу в одній фармакологічній компанії.
Ігор в батьків єдиний син. Свекруха звикла, що на перший поклик син біжить до неї, а тут з’явилася я, а точніше моя мама і тато, які перед нашим весіллям з квартири переїхали жити в село.
Великої господарки вони не мають, декілька курочок і шмат поля для картоплі, моркви, бурячку та цибульки.
Ми часто з міста їдемо до батьків в село. В мене є ще молодша сестра, якій батьки і віддали свою квартиру в місті, де жили. В Ірини також сім’я.
Ми часто всі зустрічаємось у батьків, смажимо шашлик, гуляємо і просто дихаємо свіжим повітрям. Також біля хати є невеличке озеро, де люблять проводити час діти.
Звичайно, ми і допомагаємо їм на городі коли треба, але зазвичай вони самі пораються, бо і не багато і самі люблять з землею копатися.
Але якщо ми в село полюбляємо їздити, то свекрусі це геть не подобається.
Раніше ж її синок з нею час гаяв, а тепер виходить, з тещою в селі.
Ми кличемо її і батька Ігоря з нами. Ті деколи погоджуються, але в більшості випадків відмовляють.
Ми ж не будемо їх заставляти.
Але я почала зауважувати таку ситуацію, що як тільки Анна Дмитрівна дізнається про наші плани їхати в село, то старається щось придумати, щоб Ігор туди не потрапив.
Один раз було таке, що з самого ранку ми збиралися, як вона зателефонувала і попросила сина терміново її завести до сестри на інший кінець міста, бо та ніби занедужала. Ігор всі справи відмінив і я з дітьми в село сама поїхала, благо, в нас дві автівки. Але як вияснилось, тітка здоровіше здорових була.
Ми не звернули увагу, мало що…
Потім у свекрухи тиск скочив, а свекор на чергуванні в той час був.
І таких випадків безліч і всі саме тоді, як нам в село потрібно їхати.
А минулої неділі в моєї мами був день народження. І тут то вже свекруха викрутитися не могла. Ми навіть двома автівками їхали, щоб всі помістилися.
В селі зібралися всі найрідніші і сусідка батьків прийшла з чоловіком і мамин рідний брат з дружиною.
Все було гарно. Ми з сестрою бігали і гаряче гостям подавали, мама ж сиділа як іменинниця, по центру і приймала привітання.
Я бачила, що Анна Дмитрівна не дуже щаслива за столом, але старалася не зважати на її характер.
І тут “картина”.
– Синок, там батько все підготував на подвір’ї для шашлика і тебе гукає, щоб допоміг. А Леся ще підготувала і грибочки і овочі якісь для грилю, а батько такого ж не вміє.
Ігор пішов, а Анна Дмитрівна як вскочила.
– Який він вам синок? У вас дві дочки, ось ними й командуйте. Не для вас я його на світ привела. І взагалі, щось мені від вашої їжі погано стало, все дуже жирне. Попрошу, щоб Ігорчик мене додому завіз.
А тут мамин рідний брат підіймається.
– О, так ми вас підкинемо в місто, бо вже маємо їхати. Моя в нічну зміну сьогодні.
Ви б бачили її зчорніле обличчя.
Я навіть рада була, що свекруха раніше поїхала. Ми лиш тоді всі видихнули і почали нормально гоститися. Анна Дмитрівна ще така людина, що кожному до рота заглядає, хто скільки шинки з’їв, а хто хліба.
Я розумію, що це ревність, але чи пройде вона з часом чи ні, це вже інше питання.
Добре, що моя мама не конфліктна людина і не “зчепилась” з нею за ту “допомогу”.
Єдине, що мене тішить, що я з цією людиною разом не живу і чоловік завжди на моїй стороні. А ту ревність ми якось приструнимо! Чи не так?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!