Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомились у громадському транспорті. Так збіглись обставини, що ми з Орестом, так звуть мого чоловіка, працювали в одному напрямку і майже кожного дня пересікались в транспорті.
Згодом Орест виявив бажання зі мною познайомитись, і відтак ми дійшли до створення сім’ї.
Орест відразу дав мені знати, що ми будемо жити у нього, адже він живе з мамою і залишити її саму він не може. Та я була не проти, адже в мене ще залишався дома молодший брат, тому відразу з ним погодилась.
Моя свекруха відразу зайняла таку позицію, що її не цікавлять наші проблеми, вона собі живе в своє задоволення, а мені говорить: “В вас сім’я старайтесь собі, дбайте, адже вам ще дітей в майбутньому виховувати. А я біля вас завжди якусь ложку борщу отримаю”.
Квартира, в яку привів мене чоловік, ну дуже вже просилася ремонту, тай все потрібно там було змінювати, адже меблі там ще від прабабусі мого чоловіка.
Я відразу сказала Оресту, якщо плануємо дітей, то мусимо квартиру до ладу привести, а для цього нам потрібно ще заробити трохи коштів і тоді приступати до роботи.
Було навіть і таке, коли я вже була в очікуванні, мию підлогу, по завершенні робочого дня майстра, який нам тоді робив ремонт, а моя свекруха дивиться улюблений серіал і навіть і не думає мені допомагати.
Та я не зважала на неї, в мене була ціль, до якої я йшла. Я хотіла жити в комфортних умовах, щоб моїй майбутній дитині тут було затишно. Згодом в нас народився синочок.
Новонародженого ми принесли в дуже затишну оселю, над якою ми працювали не один день. Та я була задоволена результатом. Моя свекруха водила своїх подруг на оглядини та вихвалялась, який її синок молодець.
За мене і словечка навіть не було чути, наче я і не приймала в цих ремонтах учать. Було прикро, та я змовчала, щоб не створювати неприємної ситуації в хаті.
Роки минали, наш синочок виріс, пішов у школу. Ми з чоловіком працювали, час від часу свекруха допомагала мені з сином, забирала його зі школи, якщо я не встигала з роботи.
Я не конфліктна людина тому завжди згладжувала кути, так, щоб в домі був спокій.
Та сьогоднішня ситуація зачепила мене не на жарт. З чоловіком ми довго відкладали кошти на власне авто, у нас росте синочок завжди кудись цікаво помандрувати, а коли є власне авто, то це спрощує ситуацію.
В цей раз ми їхали в гості до сестри моєї свекрухи на празник. І ось картина: ми йдемо до машини, а свекруха раз, і сіла на переднє сидіння біля чоловіка.
Я вже не стерпіла і попросила її пересісти, мала на неї образу, адже могла нам хоч трошки допомогти з цією покупкою, хоч на одне колесо. Та вона в той час з подругою путівку купляла на курорт в Трускавець.
І тут моя свекруха мені відповідає, що це машина її сина і вона має повне право займати переднє місце. Орест, як завжди, не втручався. Настій мій був зіпсований і як ніколи я розуміла, що мовчати я вже більше не можу.
Не знаю, до чого це все дійде, але найближчим часом планую мати серйозну розмову з чоловіком.
Як в моїй ситуації показала практика, чим більше мовчиш, тим більше тобі на голову сідають.
Можливо і є винятки, коли мовчання рятує ситуацію і робить людей кращими, та це не про мою свекруху, її таким чином не змінити.
Буду дуже вдячна вам за будь-яку пораду, адже розумію, що зроблю для себе великий переворот, та інакше вже не можу.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
