Ранок понеділка я вирішила почати з шопінгу: докупити дещо по дрібниці до поїздки на море. Через пару годин хитань по магазинах я вирішила зробити перерву на каву та вирушила на фудкорт.
Там, за доброю традицією, я стала мимовільним слухачем цікавого діалогу між двома дівчатами, які стояли в черзі переді мною.
– Ну і мати у мого чоловіка, ти уявляєш! – скаржиться одна з дівчат своїй подрузі на свою свекруху. – Він попросив у неї грошей в борг, для першого внеску по кредиту, а вона відмовила! Рідному сину грошей не дала!
– А може у неї немає цих грошей? – запитала її подруга.
– Є! Вона багато років збирала, щоб на пенсії з’їздити в Європу. Але ж Європа може і почекати, а ми вже не можемо чекати, нам розширюватися потрібно! – відповіла перша дівчина.
– Ну да… в борг могла б і дати… Не чужі адже люди, – підтримала її подруга.
Послухала я їх і подумала: правильно їм свекруха гроші не дала. Тому що з таким нахабним підходом не факт, що вона взагалі ці гроші побачила б. А якби і повернули, то ще невідомо коли.
Перший внесок по кредиту – не малі гроші. А якщо у молодої сім’ї їх немає, звідки вони візьмуться через рік, через два, через п’ять, якщо їм треба буде самукредиту виплачувати?
А так з’їздить жінка в Європу, виконає свою давню мрію, відпочине. Син з невісткою, звичайно, образяться, але років через п’ять до них, може бути, дійде, де саме вони були неправі. А то якось аж надто часто молодь ігнорує потреби і бажання своїх батьків. Грошей їм дай, квартиру відпиши, з дітьми посидь.
Але ж хтось і справді готовий останнім з себе зняти заради дітей. Тільки ж це не означає, що треба відбирати у батьків останнім, вірно?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
