– Тепер він чоловік моєї дочки, значить і допомагати повинен тільки мені! Що ви до нього лізете постійно, дочку мою ображаєте? – кричала Ольга Аркадіївна.
– Хто дав вам право кричати на мене в моєму домі? – спокійно запитала мама у тещі мого брата.
– Де воно? Що він вам там купив? Сюди віддавайте! – зажадала гостя.
– Мені від стіни відірвати водонагрівач? – з сарказмом запитала мама. – У вас – дерев’яний будинок без водопроводу, і що ви з ним будете робити? На стінку повісите, як трофей?
– Це – не ваша турбота! Або віддавайте водонагрівач, або половину грошей за нього. Дозвольте вам нагадати, що всі гроші в їх шлюбі є спільно нажитими! Сюди половину моєї дочки! – Ольга Аркадіївна простягнула руку. – Або сама сходжу відірву зі стіни, що він вам купив!
Поки мама лаялася з матір’ю дружини брата, я зателефонувала Васі:
– Привіт! Тут у нас мати дружини твоєї буянить, гроші вимагає. Водонагрівач погрожує відібрати. Прийдеш, вгамуєш?
– Дружину відправлю. Нехай сама з цієї мегерою розмовляє. – зітхнув брат і відключився.
Ой, дурна я. Хотіла мамі допомогти, щоб брат тещу забрав, а зараз ця прийде і вони з Ольгою Аркадіївною удвох будуть маму мучити. Поки я розмовляла по телефону, сварка змінила місце дислокації і перенеслася в ванну кімнату. Мама стояла і захищала водонагрівач, теща брата щосили намагалася маму відіпхнути і агрегат, причину конфлікту, дістати. Я постаралася заспокоїти розлючену жінку:
– Ольга Аркадіївна, ходімо чай поп’ємо, заспокоїмося, поговоримо нормально. Ви ж доросла цивілізована людина, а увірвалися в чужий будинок.
– Зараз мене ще малявка вчити будуть! Чужий будинок – ха! У зятя є тут частка, шоста частина, якщо я не помиляюся! Так що я, як член його сім’ї, маю повне право тут перебувати! Не віддасте водонагрівач, я у вас жити переїду!
Мама на мить втратила дар мови, потім скомандувала:
– Дочко! Викликай поліцію! Так і скажи – грабують!
– Забрати своє – це грабіж, на вашу? Та я…
Я пішла в кімнату і подзвонила дільничного. Йти йому недалеко – від сусіднього будинку, так що обіцяв через 5 хвилин бути. Я сходила, хотіла відкрити двері, але вона була відкрита. Воплі як і раніше лунали на весь будинок.
Я прислухалася – не тільки крики, ще й якась метушня. Я заглянула в ванну і побачила, як дві дорослі жінки, вже бабусі, облиті шампунями і обсипані пральним порошком, вчепилися один одному в волосся і обмінювалися образами.
– Може, досить уже? Самим потім соромно буде. Дітям в очі як дивитися будете? – запитала я.
– Нормально я буду їм в очі дивитися! Я захищаю їхні інтереси! Твоя мати вічно з них щось вимагає! – завила теща брата.
– А ви не вимагаєте? Син вам на машину додав, теплицю супер-пупер якусь купив, пральна машина у вас зламалася – мій син купив! Так що, чия б корова мукала! – заперечила мама.
– Це інше! Це все доньці залишиться, вона у мене одна! А у вас – двоє дітей! Спадщина ділитися будуть! – волала Ольга Аркадіївна.
– І що мені тепер, дочку назад засунути? – запитала очманіла від такої заяви мама.
– Ну, навіщо так кардинально? Спадок сину заповідаєте і все! Навіщо дочці вашій квартира? Вона до чоловіка нехай жити йде!
Тут і поліцейський наспів, розтягнув бойових бабусь. Одну випровадив, другий пальцем насварився. Однак, дивні думки бродять в голові у тещі брата, дуже дивні!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
