Одна панянка дуже побивалася з приводу іншої панянки, що, мовляв, незрозуміло, чого та радіє переїзду до неї чоловіка з іншого міста в її квартиру. Ясна річ, що, мовляв, це все не комільфо і пристойні жінки такий неймовірний нонсенс за удачу не вважають. Мужик має забезпечити побут і створити умови. Відразу і в повному обсязі. А як без цього?
“Ну, от скажіть, – волала вона до підтримки подруг, – що це за кайф такий – поселити у себе мужика, готувати йому і шкарпетки по всій своїй квартирі збирати? На пошук цього щастя кращі роки витрачені? Чому тут радіти і обличчям світити? Зовсім зі здоровим глуздом не в ладах, а не розуміє цього”.
Та, кому була адресована вся ця тирада, мовчки встала і вийшла з-за столу. Не засмучена, ні.
Можливо, трохи менш весела, але така ж спокійна і щаслива. Вона тихо посміхалася очима, немов знала якийсь секрет.
Може, весь секрет в тому, що вона зараз набере номер коханого і скаже: “Милий, я йду додому, але я не змогла толком повечеряти”, а він відповість: “Я як відчував, все приготував. Я тебе чекаю, приходь скоріше. До того ж, новини є, я роботу знайшов. Начебто, хорошу. Треба обговорити… “
… Молоді жінки ще довго говорили про те, що нормальних мужиків немає, і про те, що як тут не бути цинічною, пристойно продегустували вина і розійшлися по домівках. Порожніх і холодних. Коли одна з них збиралася завести кота, інші переконали її не зв’язуватися з цією морокою. Вона і не зв’язалася.
Автор: Лілія Ахремчик
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
