Тоня вилила на себе відро холодної води, щоб остаточно прокинутися і усвідомити те, про що вчора дізналася: вона в 11 класі, їй 16-ть і вона чекає дитинку. А батько ж, певне, отой турок Башкурт з Мармарісу. От у що відпочинок “вилився”.
Та рішення Тоня швидко придумала.
А сталося все так.
Вони з подругою Олькою весь червень і липень підробляли у двох різних турагентствах, старалися обидві, і на серпень заробили собі на “гарячу” путівку в Турцію.
Полетів з ними ще Ольгин старший брат, батьки розраховували, що Тимур контролюватиме хоч трохи дівчат. Але Тимурові самому ледве 20, ну який з нього контролер? “Тусив” окремо від дівчат, своїх пригод вистачало.
І звідки взявся на Тоніну голову той Башкурт? Але ж гарний який, засмаглий, уважний, дотепних був!
Короткий тижневий романчик, – навіть контактами не обмінялися, навіщо? – переліт додому, початок останнього навчального року, затримка і – новина.
…З першого класу з Тоні не зводив очей Олесь. Та був тихим, не бідовим хлопчаком, популярністю у дівчат не користувався.
Тонька ж – одна з перших дівчат у класі, тому просто любив-кохав на відстані, не наважувався на якісь кроки.
І всі про його почуття знали, в першу чергу сама Тоня, бо квіти й шоколадки на всі свята Олесь їй таки дарував.
– Ну от так все й вийшло, виклала тобі як на сповіді.., – закінчила свою розповідь Тоня. Після уроків вона сама запросила Олеся на каву. – Розумієш, я так не хочу від дитинки теє… Начиталася-надивилася про те. І гріх великий, і з моїм здоров’ям у майбутньому хтозна, що буде…
Олесь дивився на дівчину. Всередині у нього творилося щось незрозуміле. Вона йому пропонувала… руку і серце, і щоб він став батьком її дитинки.
Але ж він мав плани вчитися, а не женитися… Але це тоді, коли про майбутнє з Тонею забороняв собі і думати… А тут таке… А вчитися і заочно можна…
– Я лише трохи не встигну школу закінчити, здам ЗНО потім. А ти довчишся собі, та й вступай, куди схочеш, я ж заперечувати не буду…
– Не так воно все просто, як ти собі малюєш, – відповів Олесь. – Це на батьків наших ляже, та і я, якщо за тебе і дитину візьму відповідальність, працювати піду, а не вчитися… Хіба що на заочку. Але я не кажу тобі “ні”. Ти знаєш про мої почуття. Але подумати мені точно треба якийсь час. Тільки нічого не зроби з дитиною, чуєш?
…Гудів весь той район їх великого міста, в якому була їх школа: чули – двоє одинадцятикласників дитину «зробили», одружуватися одразу після закінчення навчання будуть! Оце так подія!..
Батьки і Тоні, і Олеся ледве оговталися від шоку. Директор і класна керівниця – так само.
Та погуділи тиждень-другий і звикли. В класі й навіть школі «парочка» стала центром уваги. Хоча вели вони себе стримано, «кохання» не демонстрували, та й бесіди з ними відповідні дорослі провели.
А на ділі… На ділі вони тільки починають вчитися бути разом, хоча дитинка три місяці як народилася.
Здоровенький смаглявий хлопчик у світловолосих Тоні й Олеся…
Живуть разом, батьки їм зняли окрему квартиру, але підтримують, допомагають.
…Не батькам, а мені вони розповіли свою таємницю. І я, психолог, на скільки можу, теж намагаюся їм допомогти подолати труднощі, пов’язані не тільки з раннім батьківством, а й з їх почуттями одне до одного, бо вони зовсім не прості…
P. S.: імена героїв змінено, все інше – правда.
Автор – Альона М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук заборонено.
Фото – Регион онлайн.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
