Ну внадились до нас з чоловіком в гості його рідна сестра і мама. Кожних вихідних одне і те саме. Свекруха приїжджає до Ірини, а та садить її і галасливих дітей в автівку і тарабанить до мене. А ти вже, Галю, корми, догоджай, прибирай. Але цікаво те, що я не маю за що на них і образитися, бо як тільки вони поріг переступають, то починають мене вихваляти. А недавно я завела розмову з чоловіком, щоб піти проти тих “традицій”. Ви знаєте, мені це сподобалося!

З Остапом ми живемо вже більше десяти років. Живемо ми окремо, маємо трикімнатну квартиру в місті. Виховуємо ми донечку красуню, якій цього року виповнилось вже одинадцять років.

Сім’я у нас гарна, в нашому домі завжди панує любов і злагода. Та скажу чесно, цю ідилію часто порушують родичі мого чоловіка. А це зазвичай сестра Ірина і мама Остапа.

Майже кожні вихідні вони у нас. Щоб їх прийняти мені потрібно добряче на кухні попрацювати, тай витрати такі мені геть задоволення не приносять.

Спочатку мама Остапа, яка живе у селі, приїжджає до Ірини, а та щоб не приймати її в себе, садить маму і двійко шумних дітей в автівку і гайда до нас. Це вже стало сімейною традицією я бачу.

Чоловіку такі застілля дуже подобаються, він радий завжди їх бачити, ну а я зовсім не задоволена. Мені таке аж ніяк не підходить. Після їхнього від’їзду я ще цілий вечір все по своїх місцях розставляю.

Та ви би чули як вони мене перед Остапом розхвалюють, яка я молодчинка, яка господиня, кращої не знайти. То мені і позлитися на них нема за що виходить.

Та я все ж таки набралась сміливості і сказала чоловікові, що хотіла б, щоб трохи цю традицію змінити. Що хоча б час від часу ми зустрічались у його сестри Ірини.

Та він у мене такий, що гостей до себе позвати, на раз два і готово. А ось напроситись у гості, хоч навіть і до рідної сестри, то сміливості не вистарчає.

Та вже два тижні, як ми родичів заздалегідь почали попереджати про те, що цими вихідними не буде вдома. То ми на день народження до знайомих їдемо, то ми на екскурсію зібрались.

Що вже придумати на ці вихідні, я навіть не уявляю.

Читайте також: Недавно сваха мені зателефонувала. – Ваш син зовсім не бере участі у вихованні дітей! На мою Яну вже лячно дивитися. Вона 45 кілограм важить. Зате ваш синок до сотки дотягає. – Та мій Назар має метр дев’яносто, може і дотягає. А потім додала. – Якщо так і далі буде продовжуватися, то я її з дітьми заберу до себе. Ось тоді ваш син і одумається. – А за що ж вони жити будуть, свахо? Я вже не стрималася. – Та ваша дочка живе як принцеса. І хата і в хаті. І на курорти їздять, – але цього ви не бачите!

Аж тут дзвінок від Ірини, вона кличе нас до себе на святковий обід.

Ото вже мій чоловік щасливий біг мені цю новину повідомити. Маю надію, що вона все ж таки зрозуміла мою позицію і в подальшому у нас будуть рівноправні зустрічі. Не лише у нас, а й до себе вона буде час від часу кликати.

О то я вже щаслива, адже буду не лише розвантажена від кухонних приготувань, а ще й буду мати можливість оцінити, яка Ірина господиня.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!