iBilingua

Знаєте, попалася ж мені сусідка, та така…

Живу я в селі з чоловіком Андрієм, виховуємо сина Миколу. Звісно різне бувало, але такого, як в моїх сусідів, то ніколи.

Живе поруч зі мною одна така Галя з чоловіком Петром, двоє дітей мають Мар’яну і Максима…

То донька як старшою стала, як почала вчитися в університеті, то взяла і втекла з тої сім’ї в гуртожиток…

Хоч який б гуртожиток не був, але думаю, там краще ніж дома.

Та і не дивно, бо та Галька така, що і півня не треба. Як тільки встає, то зразу верески починаються. І то не так, і то не там лежить.

І починає все літати по хаті.

Як Мар’яна ще з ними жила в хаті, то частенько чула, що нехлюя вона, що ні прибирати, нічого не вміє…

А як почне Галя з Петром сперечатися, то на пів села чути… А діти миттю з хати біжать, чи то щоб не чути того, чи то щоб під гарячу руку не попасти.

Ох, скільки ж спокою, як моя сусідонька спить, або поїде кудись…

Але як між люди вийде Галя, то і привітна, і побожна, і все перша допоможе… А голосок такий милий, що хоч на хорах співай.

Не жила б я поруч її хати, ніколи б не подумала, що Галя може так себе поводити…

Та сусідонька, як має можливості, то ніколи церкву не пропустить. Але часто в тій церкві сама, домочадці рідко коли туди приходить…

І от нині я пішла на День Незалежності України в церкву. Бачила Галю, сама стояла в кутику, така гарна при параді, у вишивці.
По закінченню служби, я трохи ще поговорила зі своїми подружками, і неспішно відправилася додому.

Читайте також: Ліля, так звати дружину мого Влада, дуже гарна. Спільних фото було мало, тому я вірила, що все у них справді так, як розказував Влад. – Я з Лілею лише заради дітей. В нас давно нема почуттів. В тебе я закохався, як підліток і давно не почувався таким щасливим. – Ці слова були мені, як бальзам на душу. Ми продовжували зустрічатися. Це були незабутні моменти. І все б нічого, та одного разу я почула, як ніжно Влад бажав приємних снів дружині і дітям

Не встигла я дійти додому після церкви, а від хати сусідки “гавкіт” стоїть просто собачий… Такого я ще за все своє життя не чула…

Серед всього “бруду” я почула, як Галька до сина верещала: “Де ж ти взявся на мою голову, такий безрукий. Десь у всіх діти, як діти!”

Шкода мені малого, не уявляю, що має зробити мій Микола, щоб я так “говорила” на нього…

І що ж мені робити? Як малого рятувати? Чи не лізти взагалі…

Автор – Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!