Вчора зі мною трапилась дивна ситуація, яка поставила мене в незручне становище перед чоловіком.
З чоловіком у нас чудова сім’я. Живемо ми в селі, виховуємо двох діток, сина і донечку. Чоловік мій працює у відділі освіти, а я працюю юристом. Обоє ми непогано заробляємо, у кожного із нас є власне авто, та попри все це, тримаємо невеличку господарку, курей і кролів.
Вчора в мене був якийсь неспокійний день, назбиралось купа справ на роботі, які потребували негайного вирішення, дома якось так вийшло, що пустий холодильник, приїхавши втомлені, ми з чоловіком взялися за приготування вечері, та поки все довела до ладу, то ближче дванадцятої тільки лягла спати.
О першій годині ночі я прокинулась від телефонного дзвінка. Скажу відверто, цей дзвінок мене сильно налякав, адже навіть не пам’ятаю такого, щоб хтось мені так пізно телефонував. Тому я підірвалась на рівні ноги, з запитанням: що трапилось?
По той бік слухавки було чути голос молодої жіночки. Вона звернулась до мене: “Катя, це ти?” Та я відповіла, що мене звати не Катя, і я навіть в близькому колі не знаю когось, з таким ім’ям.
“Вибачте, але ви помилилися”. Та ця жіночка почала просити мене сказати, як мене звати? Мене це дуже здивувало, для чого їй це? Я запитала: “У вас щось трапилось?”, – але відповідь мене сильно здивувала.
“Я хочу знати, звідки в мого чоловіка ваш номер телефону!”
На цю розмову прокинувся і мій чоловік, з Ігорем так звати мого чоловіка, ми живемо разом вже чотирнадцять років, тому ніколи не було в нас ніяких сцен ревнощів, тим більше подібних дзвінків.
Наші стосунки збудовані на довірі і чесності один перед одним. Розуміючи, що це розмова ні про що, Ігор запропонував “попрощатися” з тією жіночкою і вимкнути телефон.
Та я сказала співрозмовниці: “Мій номер телефону не є великим секретом, адже в мене робота така, а звідки він у вашого чоловіка, то вам слід у нього про це запитати. А ще моя вам щира порада, не робіть таких дзвінків у такий пізній час, а то можете нарватись на великі неприємності!”
Після сказаного я просто вимкнула телефон. Звичайно, мій сон було перервано, і я ще довго не могла заснути через цю ситуацію.
Чоловік зранку дуже сміявся з цієї ситуації. З моїх слів про те, що мій телефон не секрет, можна було собі в голові багато чого нафантазувати.
А ще сказав: “Ти уявляєш скільки в моєму телефоні номерів невідомих тобі жінок, що би було, якби ти до кожної почала передзвонювати?”
Та це просто абсурд, іноді ревнощі приводять нас до найнеобдуманіших вчинків, за які згодом може бути дуже соромно.
Мабуть, свої стосунки слід будувати на довірі, а якщо немає довіри, то такий шлюб навряд чи довго проіснує.
А як у вашій сім’ї, чи є присутні ревнощі? І як ви даєте собі з цим відчуттям раду?
Автор – Успішна Емма
Автор – Наталя У.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило