В мене з чоловіком троє дітей.
Дві донечки, Софія 24 роки і Соломія, недавно виповнилося 18 і син Андрій, йому вже 28.
Синок найстарший, того не дивно, що він вже одружився. Має свою сім’ю…
Орендує квартиру, тож вже не так часто бачимося.
Чекаю поки онуків мені приведе на світ, але історія зараз не про це.
Історія, про те, що залишилося мені і ще двом доцям життя влаштувати.
І звісно, мені хотілося б в першу чергу, допомогти з цим старшій доньці.
Та моя Софія не сильно і спішить, сидить собі весь час книжки читає. А звідки зять візьметься, якщо завжди дома бути. Того і я почала її трохи випихати з хати, щоб десь “провітрилась”. Та схоже, хлопці її не дуже то і цікавлять, завела собі собачку.
Назвала собі того песика Шерлоком, і гуляє тільки з ним.
А от моя молодша доця Соломія і дня в хаті не посидить, особливо коли настає літо. В неї велика компанія, багато друзів і серед хлопців, і серед дівчат.
Одного дня вона привела якогось молодика, на три роки старшого, і сказала, що це її хлопець, Микола…
Чесно кажучи, він мені не сильно сподобався. На лице не дуже, але може людина хороша, хоча звідки мені знати, перший раз людину бачу.
Почала я трохи з дочкою говорити, мовляв, скоро їй ще, але де там “доросла” вже…
Ще може раз цього хлопчину особисто бачила, але сильно нічого нового про нього і не дізналася.
А от недавно, перед Спасом, сиділа я на кухні і ліпила вареники. Зайшла моя молодша донька Соломійка і сказала, що Микола зробив їй пропозицію.
Ха-ха посміялася я… Знаю, що молодь любить жартувати. Але моя усмішка швидко зникла, коли я побачила на пальці в доньки каблучку.
Почала я їй казати, що ще рано, що тільки три місяці з тим Миколою знається, що ще не достатньо його знає… Та де там, Соломія за своє, каже, що то її доля.
Ой, не знаю, що робити… Бачу, що Соломія до Миколи горнеться, але то зашвидко, може собі все життя зіпсувати…. Та і я десь чула прикмету, що не гоже молодшій сестрі швидше за старшу заміж виходити.
А що ви скажете з цього приводу?
Автор – Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла