iBilingua

Моє життя, скажу відверто, завжди було під строгим контролем. У свій час я вийшла заміж за військового, а він в своїй службі був не останньою людиною, тому вдома тримав і мене в дисципліні.

Як сильно мій чоловік хотів сина, та народилось у нас дві донечки. Дівчата наші вже змалечку знали, що таке режим і дисципліна. Інколи мені навіть здавалось, що виховую я хлопчаків, і їм важко буде знайти собі пару для життя.

Та на щастя, я помилялась і обидвоє моїх дівчат швидко повиходили заміж.

Руслана, старша, пішла жити окремо, а Олеся молодша залишилась жити з нами, адже у нас величезна чотирикімнатна квартира. Я завжди буду під боком і їм буду в допомогу.

Тай мені буде радість поняньчитись з майбутніми внучатами.

Невдовзі мого чоловіка не стало, я настільки звикла жити поряд з ним, він постійно керував моїм життям, що без нього я не знала, як мені далі бути. Як добре, я подумала в цей момент, що зі мною живе моя Олеся.

Згодом у старшої дочки народився син, яка би то радість була для мого Ореста, так звали мого чоловіка, але, на жаль, його з нами більше немає.

Олеся вже тоді ходила при надії і через трохи привела на світ донечку, назвали ми її Анечкою. Скільки ця дитина подарувала мені щастя. Поряд з нею я наче молоділа.

Дочка з зятем постійно на роботах. А я цілими днями няньчила нашу принцесу.

Олеся моя, як її батько, пішла у військову службу, тому її цілими днями не було вдома. Навіть коли Анечка хворіла, поряд завжди була тільки я.

А одного дня моя Олеся заявила, що переїжджає жити в інше місто, адже там їй пообіцяли серйозне підвищення по службі.

Житло їй нададуть тому їй до кінця тижня потрібно зібрати всі речі. Цей тиждень для мене був найважчим в моєму житті.

Я навіть не могла уявити, що не побачу у своїй квартирі онучку. Зі собою мене дочка не кликала, адже ще сама не облаштувалась. Руслана жила далеко від мене, наші стосунки на відстані ставали все холоднішими.

Звісно вони приїжджали до мене час від часу навідувати, та це були не ті відносини що в нас з Олесею. Вже скоро моя дочка мала від’їхати від мене на чужину.

Читайте також: Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її донечка з зятем. То вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі страви, свою внучку балує всім з городу. А внучка, яка живе з нею, нехай сама піде собі назбирає тої полуниці чи суниці. Якось моя свекруха пішла в магазин, міській внучці смаколики купляти, так продавець звернула увагу: “Що це ти, Марійко, все по одному береш в тебе ж дві внучки дома”

Мабуть, було нерозумно залишати свою квартиру на сусідку, та серце не давало мені вчинити інакше. Я настільки боялась залишитись сама, що прийняла рішення їхати разом з ними. В чужий край та з найріднішими мені людьми.

Сьогодні моїй внучечці вже двадцять три. Цього тижня вона виходить заміж, вона завжди мені говорить, що забере мене з собою жити, адже я в свій час подарувала їй більше любові і тепла, ніж своїм донечкам, коли ті ще були маленькими…

Я жодного разу не пошкодувала, що кинула все і поїхала за рідними людьми, жодного…

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!