X

Одного разу в мене був просто поганий настрій, тому коли Петро йшов змучений з роботи, я просто не пустила його до хати. Я стояла у вікні і дивилася, як він з торбою судочків і баночок, опустивши голову, йшов до своєї мами, що живе на сусідній вулиці. А потім настало 24 лютого. В мені ніби переключився тумблер. Тепер у Господа прошу єдине – збережи мого Героя!

Одного разу в мене був просто поганий настрій, тому коли Петро йшов змучений з роботи, я просто не пустила його до хати. Я стояла у вікні і дивилася, як він з торбою судочків і баночок, опустивши голову, йшов до своєї мами, що живе на сусідній вулиці. А потім настало 24 лютого. В мені ніби переключився тумблер. Тепер у Господа прошу єдине – збережи мого Героя!

В нас з чоловіком двоє дітей. Молодшому сину лише три рочки. Старшій Веронічці – 7.

Після весілля все було добре. Живемо в місті в особняку моєї мами, яка вже багато років працює і живе в Іспанії.

Рік тому до нас переїхала і моя молодша сестра з дитиною, оскільки вона розлучилася з чоловіком.

В нас з Петром після появи другої дитини почалися складні відносини.

Ми багато сперечалися. Все йшло до розлучення.

Мене не влаштовувало те, що він постійно на роботі. Петро працював на укрзалізниці. Поки заїде, відпрацює, приїде, дня… тижня… місяця… немає.

Я тягла на собі дітей одна.

Він, в свою чергу, бурчав на мене, що в домі немає порядку, що не завжди я чекаю його зі смачною вечерею після роботи.
Не було такого дня, щоб я не думала про розлучення і не плакала.

Інколи бувало й таке, що я просто не пускала його додому.

Я дивилася через вікно, як він змучений з роботи, з торбою пустих баночок і судочків йшов до своєї мами, яка живе на сусідній вулиці.

Я не знаю, чим би все закінчилося, якби не 24 лютого…

З перших днів повномасштабного вторгнення Петро пішов до військкомату.

За тиждень він вже був на навчанні, а за місяць в одній із найгарячіших точок.

Я не знаю чому не цінувала чоловіка до цього моменту.

Зараз я не можу собі пробачити своє ставлення до нього. Я не хотіла помічати його хороші сторони.

Він ідеальний батько. Так, як він грається, любить, і проводить час з нашими дітками (наскільки це можливо), це просто рай для очей.

Він кохав і кохає мене досі, незважаючи на мій паскудний характер. Я все життя мріяла про принца на білому коні, в той час, поки зі мною був найкращий чоловік у світі.

Петро декілька разів приїжджав у “відпустку”.

Я стала іншою людиною. Я почала готувати. І навіть якщо мої страви ще не такі смачні, як би мені того хотілося, я отримую від Петра найкращі компліменти.

Читайте також: Я не відмовляла дочку, але в середині так “пекло”. Я надіялась, що вона захоче будувати своє життя в Україні, але Богдана вирішила скористатися своїм шансом і поїхала вчитися в Америку. Коли одного дня ми з чоловіком дізналися, що дочка познайомилася там з Іваном, моїй радості не було меж, оскільки він українець, а це шанс, що вони повернуться на Батьківщину. А потім в них народився – Кевін. І мій світ рухнув

Я дуже шкодую, що колись так не гарно з ним поводилася.

24 числа в мені ніби переключився тумблер.

Тепер у Господа прошу єдине – збережи мого Героя…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

G Natalya:
Related Post