Одразу ж після весілля Саша мило попросив мого дозволу, перевести своїх батьків з села до нас в квартиру. Я не бачила в цьому нічого поганого: буде кому за дітьми приглянути. – О, ні! Про таке забудь. Нам відпочивати треба. Я не збираюсь до кінця життя біля плити стояти, і за няньку бути. – Її викрутаси я довго терпіла, але один випадок все ж розставив все по місцях. – Щоб за годину вашого духу тут не було
Прийшла сьогодні до мене сусідка. Засмучена. Бентежачись, попросила позичити тисячку до зарплати. Що так раптом не знаю, ніколи ще не займала.
Вирішила дізнатися, що трапилося. А як ще дізнатися як не за чашкою чаю. Посадила на кухні і почала розпитувати.
Після невеликих умовлянь, сусідка Валя розслабилася і розповіла ситуацію, в яку потрапила.
Валя з чоловіком Сашком і двома дітьми жили разом зі свекрами. Одразу ж після весілля, Олександр захотів, щоб тато і мама жили поруч з ним, і перевіз батьків до себе в місто з села.
До слова сказати, квартира, в якій вони жили, належала Валі, купила вона її до шлюбу. Але жінка так сильно любила свого чоловіка, що миттю погодилася з ідеєю покликати жити його маму і тата разом з ними.
Вона мріяла про те, що свекруха буде допомагати по господарству, стежити за дітьми, коли вони з чоловіком на роботі. Але не тут то було. Ольга Петрівна допомагати по дому відразу відмовилася: “А навіщо це я ще в чужому домі буду до плити торкатися. Ось покликали, годуєте, і доглядайте”.
А ще й докоряла Валю за те, що вона, на думку свекрухи, за чоловіком (сином свекрухи) погано доглядає, що працювати довго дозволяє. Ольга Петрівна нічого не робила, тільки лежала в своїй кімнаті, і кожен день виходила скаржитися на невістку бабусям, що сидить на лавочках біля під’їзду.
Жили вони разом кілька років, лаялися, мирилися. Терпіла Валя своїх свекрів довго. Ну а що? Батьки чоловіка. Треба поважати.
Але після одного випадку Валя здалась, не витримала і запропонувала своєму чоловікові продати будиночок свекрів в селі і використати гроші як початковий внесок за квартиру, в яку переїхали б жити свекри. Вже дуже сильно її бентежило сусідство з ними. Саша, трохи подумав, погодився. А ось свекрусі така ідея не сподобалася. І з того самого моменту стала вона своїй невістці пакостити. То пачку перцю всипле в суп, зварений невісткою, то молоко розіллє і не прибере.
І в один прекрасний момент терпіння Валі луснуло. Вона стала говорити свекрам, щоб забиралися з її будинку, щоб ноги їх більше не було в її квартирі, щоб йшли світ за очі.
А Ольга Петрівна, мабуть, цього і чекала. Ну як же ситуацією не скористатися?
І поки невістка після зриву відходила, гуляла на свіжому повітрі, свекруха найняла машину і вивезла з квартири деякі меблі і техніку, а найголовніше вона взяла всі продукти з холодильника і останній мішок картоплі, буквально вчора куплений її сином. Все підчистила. Навіть про дітей, своїх онуків, не подумала. Примудрилася провернути це за пару годин, точно готувалася.
Прийшла моя сусідка додому, а там… І в холодильнику хоч м’яча коти, дітей годувати нічим і як на зло до зарплати кілька днів. А чоловік що? Чоловік. Винно дивиться і каже: “Ну мама сказала, що ці речі мої, значить і її”.
Хто правий, а хто ні?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!