Одружилися ми з Микитою кілька років тому, вже виховуємо донечку. Так сталося, що нам довелося жити із батьками чоловіка. Справа в тому, що вони хочуть купити спільний будинок для всієї великої родини, і щоб не витрачати гроші на орендовану квартиру, а більше відкладати, ми і переїхали.
Спочатку мені ця ідея була не до душі, але заради чоловіка я погодилася. Я думала, що я терпляча людина і зможу вжитися з ким завгодно, але пройшло півроку і моє терпіння закінчується!
Все почалося з того, що я майже 3 тижні драїла квартиру, у нас однорічна дитина, і я звикла щоб вдома було чисто. А свекри мої виявилися страшними нечупарами. Ну це ладно, я на це налаштовувалась, але ж не на таке! За 2 місяці пилосос без мене включався усього 2 рази.
Але! Навіть це все мені набагато легше пережити ніж те, що всі вони страшенні ледарі! Свекор відсипається пів дня, він працює сам на себе, старший син взагалі за все життя кілька місяців пропрацював, теж великий любитель поспати і поїсти! Просто царство тотальної сплячки!
Свекруха ніколи нічого не готує, їсть одні якісь бутерброди і чай з цукерками. Свекор з сином старшим на макаронах і пельменях “сидять”.
Як бути? Розумієте, я боюся залишитися без засобів існування з малюком на руках. Не розумію, як люди нічого не роблячи і нічого не маючи, збираються купувати будинок.
До того ж, боюся зіпсувати чудові стосунки з чоловіком, він як між двома вогнями бачить що і мені важко, і батькам допомогти хоче. Але я чесно навіть не уявляю, як ми всі потім під одним дахом будемо!
Вибачте, що стільки написала, накипіло! І дуже прошу слушної поради!
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.