Мене звуть Олександр, мені 29 років, і моя ситуація, мабуть, знайома багатьом молодим сім’ям. Можете мене критикувати, що я слабкий і легко здався, але маю свою точку зору і, вважаю, я вчинив правильно. А тепер до історії, бо якийсь сумбур виходить.

5 років тому я познайомився з Катериною. Катя сподобалася мені з першого погляду. Красива, розумна, знає собі ціну та має якусь свою особисту харизму. Знаєте, як буває, закохався заочно, ще й не поговоривши.

Півроку цукерково-букетного періоду, коли ми лише гуляли за руку та ділилися враженнями від прочитаних книг та переглянутих фільмів. Катя одразу зарекомендувала себе як людина, якій є що розповісти. Вона не була схожа на решту дівчат, з якими мені доводилося знайомитися: ніяких незручних пауз і зависання на якийсь час у мобільному телефоні.

Трохи пізніше ми стали вже офіційно зустрічатися, хоч і жили окремо. Мої почуття не згасали, а, навпаки, зміцнювалися з кожним днем. Спільні інтереси, подорожі країною та походи з друзями у кіно згуртували нас.

Пройшло 2 роки з моменту знайомства, і я запропонував Каті з’їхатися.

Побут знищує романтику. Я це знав і найбільше боявся, що ми перетворимося на стандартну пару людей, які хоч і живуть разом, давно вже втратили один до одного інтерес. Але це не про нас. Я раптово дуже непогано піднявся кар’єрними сходами, а Катя вирішила зайнятися домашнім навчанням. Онлайн-уроки – це просто диво, особливо в наш час.

Так ось, йшов час, і я зрозумів, що нам час одружитися. Спільні друзі давно вже жартували на цю тему, а я в глибині душі сам дивувався, чому в нас досі немає того самого штампу в паспорті. Трохи назбиравши на весілля, сукню та заповітну обручку, я зібрався і зробив пропозицію в найромантичнішому місці міста.

Вона, звісно ж, погодилася. Почалися обдзвони батьків та рідних, підготовка до весілля і все таке. Свято вдалося на всі 100%. Справили дуже добре, дуже якісно. І почалося наше одружене життя.

Все змінилося дуже швидко та кардинально. Катерина перестала стежити за собою, хоча до цього йшло вже давно. Через те, що на навчання їй не потрібно було виходити кудись, вона зовсім зледащіла. Але, зізнаюся, зовнішній вигляд для мене відігравав далеко не першу роль. Змінилося ставлення.

Мені подобається прибирання, тому в квартирі завжди була б чистота, як би я не був зайнятий справами. Прибирання мене заспокоює, спрямовує у потрібне русло. Але готувати я не вмію. А в холодильнику після весілля завжди було пусто. На всі мої запитання була відповідь одна:

– Я працбвала й готувала до весілля. А тепер, любий, настала твоя черга. Фартух і плита там, на кухні, такою була відповідь дружини.

Треба сказати, що такий стан речей мене зовсім не тішив. Я справді намагався приготувати щось схоже на запіканку, але їсти це було неможливо. Слава богу, хоч би гроші в мене були, тому просто почав замовляти доставку продуктів додому. Але навіть тоді мені доводилося хоч якось їх комбінувати, адже моя благовірна готувати відмовлялася.

Якось до нас у гості прийшли наші спільні друзі. Спершу вони похвалили господиню за чистоту в хаті (ха-ха), а потім почали жаліти її, що вона багато вчиться і зовсім запустила себе. Про те, що вона більшість часу дивиться серіали ноутбуком, я вирішив не згадувати. А оскільки у нас друзі всі молоді, один із гостей без дозволу заліз у холодильник у пошуках чогось їстівного.

Він був дуже здивований, адже там, окрім пачки кетчупу, банки соєвого соусу та якихось маринованих грибів, нічого не було. Поцікавившись, чим ми харчуємося, я вирішив пожартувати, мовляв, так вийшло, і ми вирішили замовити доставку в ресторані і так далі.

Катя, яка до того практично не сказала жодного слова, голосно заявила, що я поганий чоловік і нічого не готую. Їй доводиться харчуватися якимось чіпсами та піцею.

Словом, той вечір пройшов чудово. Я постійно намагався виплутатися з однієї делікатної ситуації, але неминуче потрапляв до іншої. Ще й дружина допомагала, як могла. Наступного дня я вирішив замовляти собі їжу на роботу. Потай від дружини.

Так минуло 2 місяці, і я вже міг із зав’язаними очима визначити, з якого кафе чи ресторану приїхала та чи інша страва. Я втомився.

За тиждень я запросив дружину на серйозну розмову. Сказав, що я не з тих, хто роблять зі своїх дружин куховарок та посудомийок. Але так більше не можу. Хочу нормально харчуватися, якщо я заробляю гроші. Інші домашні обов’язки ми могли б поділити. Знаєте, мені здалося, що я до неї достукався.

Але через кілька тижнів все повернулося в старе русло. Я знову почав замовляти їжу з доставки, причому тишком-нишком, хоча дружина нічого і не готувала. Я почував себе так, ніби в мене була інша при живій дружині. Але я знав, що правда на моєму боці. А три місяці тому ми розлучилися. Я терпів до останнього.

Катерина звинувачувала мене у всіх гріхах, але по суті їй сказати не було чого. Крім того, моя впевненість у правильності моїх дій лише зросла: наші спільні друзі підтримали мене.

Щиро кажучи, не знаю, чому так сталося, що молода цікава дівчина перетворилася на ледачу істоту після весілля, але моя вам порада, чоловіки, остерігайтеся таких людей! Інакше ви потім тільки зрозумієте, що втратили багато часу заради не тієї людини. Дякую, на цьому все, я виговорився.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.