Зоя Іванівна – пенсіонерка і проблеми зі серцем. У неї двоє дітей: старший син і дочка. Синові 59 років, а дочці 51. Самій бабусі в цьому році виповнилося вісімдесят.
Незважаючи на вік і проблеми з серцем, Зоя Іванівна дуже активна і працьовита людина. Слава Богу, але бабуся справляється з усіма життєвими клопотами і побутовими справами. А життя у неї дуже непросте.
Син – алкоголік. Ось уже як 34 роки не працює і живе на повному забезпеченні у матері. Як прийшов з армії, відслуживши, так все і п’є. Позначився невдалий шлюб і розлучення через півроку після весілля.
Дочка, Надія, також не змогла влаштувати своє життя і проживши майже до п’ятдесяти років в окремій квартирі, продала її і приїхала назад до матері. Надія сама зазнає серйозних неприємностей зі здоров’ям і бачить в мамі єдину підтримку і опору.
Але, яка може бути опора в вісімдесятирічної жінці? Їй самій підтримка серйозна потрібна.
Проте, дітей геть не виженеш ось і залишилася Зоя Іванівна одна, з двома дорослими і безпорадними дітьми на плечах.
Єдиний дохід – пенсія самої жінки. Плюс допомогу по інвалідності невелика. Зараз, коли бабусі виповнилося вісімдесят, пенсія трохи більше стала, але незначно.
Жінка, не дивлячись на те, що повністю утримує своїх дітей і забезпечує сім’ю продуктами, примудряється ще й відкладати фінанси на чорний день.
І виходить у неї цілком непогано, працююча молодь ще б повчитися могла. Зібралася цілком пристойна сума. Ця сума для бабусі була недоторканною. Навіть якщо гроші закінчувалися, вона не брала звідти, а чекала чергову пенсію.
Ось і цього разу, продуктів вистачає ще на тиждень, а через тиждень якраз пенсія. За квартиру заплатити, ліки купити, дітей нагодувати.
Прийшов листоноша, Зоя Іванівна отримала гроші і як завжди, поклала їх у ящик комода. Пішла на Богослужіння до церкви.
Приходить додому, починає збиратися в магазин. Відкриває ящик, а грошей немає.
– Вкрали! – виникає перша думка.
– Надійко, ти гроші не бачила? Знову, напевно, Валєра, поцупив! – розпереживалася пенсіонерка.
– Це ті, які в комоді лежали? – питає донька.
– Так, пенсію сьогодні приносили адже! – журиться бабуся.
– Ой, а я, мабуть, витратила твою пенсію! – спокійно відповідає дочка.
– Як витратила? Куди? – пенсіонерка не розуміє, що відбувається.
– Так у мене чоботи порвалися, я нові купила. Ну і курточку взяла, – каже Надійка.
– Доню, а жити то на що будемо? – плаче жінка.
– Ну в тебе ж поки є накопичення? А потім я на якусь роботу влаштуюся! Нічого, проживемо! В крайньому випадку у сусідки твоєї займемо, вона адже одна живе! – посміхається дочка.
– Ми їй винні багато! Надюша, коли ти на роботу то ще вийдеш? Ти ж геть лінуєшся все, вже скільки років! – заперечує жінка.
– Мамо, ну що я зроблю, я не знала, що це пенсія! Я думала, що це з того місяця залишилося! – роздратовано каже дочка.
– Ой, допоможи нам, Господи! – хитає головою пенсіонерка.
П’ятдесят дев’ять років мужику і п’ятдесят один рік дочці! Здорові люди, ще цілком працездатні! Ні, я все розумію, що здоров’я і в цьому віці вже пустувати може. Але щоб ось так, сидіти на шиї у вісімдесятирічної матері і не приносити їй ніякої користі? Це вже перебір!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
