fbpx
життєві історії
– Ой, люди добрі, що творить, а? Сина рідного зневажив. Все цій дівці віддати хоче, – заголосила Катерина. Дмитро просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. В тому, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька

– Тату, у мене проблема, – нерішуче почав розмову Дмитро.

– Ну, давай, розповідай, – відірвався від читання Іван, – що сталося?

– Загалом, так, схоже, скоро станеш дідом, – посміхнувся син, – але я не хотів, так вийшло, – поспішив виправдатися він.

– Зрозуміло. Хто вона? – складаючи газету, запитав Іван. Дмитро здивувався спокою батька, він чекав бурі гнівних слів, всіляких кар на свою голову, а тут, така тиша, але схоже це затишшя перед бурею. Вона грянула, та зовсім не з того боку.

– Настя, через вулицю від нас живе.

– Знаю. А в чому питання? Одружуйся!

– Не хочу з нею одружитися. Навіщо? Я ще молодий, ще не нагулявся! Подумаєш… чекає дитину.

– Ага, як з дівчиною валяться, дорослий, а як одружитися ще дитя, так? – рівним голосом сказав ущипливо Іван і голосно крикнув:

– Мати, йди-но сюди. Тут синочок щось повідомити хоче.

– Ну що у вас тут таке? – запитала Катя, витираючи руки фартухом.

– Ось зробив дитину Насті Саврук, не хоче одружуватися!

– Правильно. Нічого всяких бідняків в будинок вводити. Бач, яка, підлізла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на тих напала!

– Якщо правда від Дмитра дитина, що тоді? – запитав Іван.

Катерина рішуче махнула рукою:

– Це ще довести треба. Зараз всюди мода така пішла. Теревенять з ким попало, поки свіжі, потім шукають дурників… на тобі, милуйся, твоя дитина, а вона хто знає від кого. Тільки мій Дмитро не такий дурень, щоб чужого годувати.

– А раптом, наш онук буде, що робити будемо? – знову ж таки запитав Іван.

– Щось я не зрозумію тебе чоловіче, ти батько своєму синові або сват з боку? Сидиш, думаєш, наш, не наш. Ні б, думати, як сина захистити від будь-якої дівки, міркує! Політик, – обірвала його дружина, – я не дам, щоб якась дівка стала моєю невісткою. Для того ми сина ростили і плекали, щоб цим Cаврукам дістався такий зять?

– Зять, що немає і що взяти, – стиха зауважив Іван, Катя нахмурила лоб.

– Що ти сказав? Так на рідного сина? Зовсім з глузду з’їхав?

– А що Дмитро? Хорошим зятем буде поки ми з тобою живі, як не стане нас, перекотиполе стане!

– Давайте не каркай, в загальному, так, Дмитро, скажи Насті, експертизу проводити будемо. Ми їй доведемо, що від іншого її дитина. Ти все зрозумів?

– Так зрозумів, я зрозумів. Завтра ж скажу, – не піднімаючи голови, сказав син.

– Ото ж бо, що не кисни, що не дамося, – переможно мовила Катя і вийшла.

– Мамка вийшла, тепер синок розкажи, як все вийшло? – попросив батько. Дмитро збентежено глянув на нього:

– Що, всю правду сказати?

– Ну так, інакше не розберешся, – м’яко відповів Іван. Дмитро наморщив лоб.

– Це на свята сталося. У клубі я перебрав, з хлопцями пили всяку гидоту. Тому і відключило пам’ять, не пам’ятаю нічого. Отямився дома. А привела мене додому, та сама Настя.

Як вона розповідала, коли йшли вулицею, я раптом повалив її на траву, ну, в загальному, трапився гріх. Уявляєш тату, не пам’ятаю і все. Ніби відрізало. А тепер каже, від мене дитя. Я щось сумніваюся.

– І тебе не минула чаша ця, – зітхнув Іван.

– У сенсі, чаша ця? Кого не минула? Ти чого говориш? – не зрозумів син.

– У народі кажуть: Діти повторюють долі своїх батьків. Я теж одружився на твоїй матері таким чином. Любив одну, а взяв іншу. Ось який життєвий парадокс. Відкрию свою таємницю. Була у мене в молодості в місті, де я навчався після армії, дівчина, звали Каріна. Любили один одного, мріяли одружитися.

Та не судилося. Приїхав на свята в село, так само як і ти випив, прийшов до тями в ліжку, сам зрозумів з ким. І одружився. Хоча не любив твою маму і до сих пір не люблю.

– А як же ти живеш без любові? Це ж дуже важко, – здивувався син, – зроду не подумав би. А з боку, ви така ідеальна пара. За що так покарав себе батько?

– Ти ж не винен, що народився на цей світ, за дурницю. Хто тебе підніме на ноги, виховає? Не одружився б, покарав би тебе, невинного. Гріх між нами трапився, нам його і виправляти, а не прирікати дитя на важку долю.

Це мені так батько вселяв. Так і ти роби. Якщо експертиза доведе, що дитина твоя, то батьківським словом накажу одружитися. А ні, он Бог, ось поріг, йди. А дитя самі виростимо, – рішуче обрубав він.

Минуло півтора місяця. Скандал з сім’єю Саврук то вщухав, то розгорявся за новою, все залежало від настрою Катерини. Настя і на вулицю виходити боялася. Один раз зустріла Катю, так, та показала себе, обізвала по-всякому на людях, її крики переслідували дівчинку до самого будинку. Село гуло від чуток.

Нарешті Настя не витримала, пішла до них додому і сказала, дитина не від Дмитра. Взяла гріх на душу. Катерина переможно хмикнула, мовляв, нарешті все з’ясувалося. Тільки Іван зауважив, що змучений вигляд дівчини говорить зворотне. Настя вийшла з воріт, Іван наздогнав її, побачив заплакане обличчя, посадив на лавку сусідніх воріт.

– Тепер говори правду, Настя.

– А що казати? Дитина від Дмитра. А виходити заміж за нього не буду. Без батька як-небудь виростимо. Тітка Катя мені життя не дасть, навіть якщо Дмитра посватає. Я вам не рівня.

– Дурниці. Гаразд, почекаємо результатів експертизи, а тобі вірю. Як прийдуть вони, покажи. Катя може і заховати від мене. Домовилися?

Пройшов ще місяць, Настя на вулиці показала конверт Івану, той відкрив і прочитав папір, там чорним по білому написано, Дмитро Іванович 99,99% є біологічним батьком майбутньої дитини. Іван рішуче взяв Настю за руку і повів за собою, та не зрозуміла спочатку:

– Ви що робите, дядько Іван?

– Як що? Веду додому невістку з майбутнім онуком чи онукою, – відрізав він.

Настя вирвала руку і відскочила від нього. Поправила волосся і, сумно посміхнувшись, сказала:

– Дякую вам, дядько, але не піду з вами. Я рішуче відмовляюся від Дмитра. А дитя моє, сама вирощу, сама виховаю. Тільки передайте йому, в графі “батько”, його ім’я впишу, негоже щоб дитя без побатькові ходило.

– Може, подумаєш? А Каті язика вкорочу, слова проти тебе не скаже.

– Ні, дядько Іван, вже подумала і для себе вирішила. Піду я, – і пішла з понурою головою уздовж вулиці. Іван стояв, дивився їй услід, потім розвернувся і рішуче попрямував додому. Хвіртку з шумом відчинив, по шляху штовхнув порожнє відро, по двору пролунав гуркіт і деренчання. На ганок вискочила Катя і Дмитро.

– Ти чого, Іване, людей лякаєш?

– Наскільки я зрозумів, ти не хочеш одружитися на Насті, так? Я правильно зрозумів Дмитро? Твоя дитина, папір прийшов, – крикнув він.

Син нерішуче знизав плечима і подивився на матір, чекаючи її реакції.

– Ну і що, – войовничо відповіла Катя, – ніхто не винен, сама лягла. Дмитро, врешті-решт, мужик, піддався на чари. Чого валятися такому добру.

– Тоді слухай сюди, Дмитро і ти Катюша. Поки я живий, забезпечу свого онука чи онучку. Дмитро на мої гроші нехай не розраховує. Вже не маленький, сам себе забезпечить. Ділянку візьму, будинок побудую. А піду з цього світу, всю свою частку господарства йому відпишу, а не тобі, синочку моєму.

– Ой, люди добрі, що творить, а? Сина рідного зневажив. Все цій дівці віддати хоче, – заголосила Катерина, Дмитро просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. В тому, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька.

Іван розвернувся і пішов. Не став слухати крики дружини. Пішов до одного і вперше в житті напився вщент. Тому була вагома причина.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – dev.seraaq

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook