Оксана без настрою йшла вулицею після роботи. – Привіт, Андріївна!, – сказала  сусідка Лариска. – Ти скільки свого охламона ще будеш терпіти? – Та спершу подумала, що сини чогось натворили, але Лариса продовжила. – Вже все наше містечко, а навіть більше знає, що Остап з бухгалтеркою шури-мури крутить, а ти ніби нічого не бачиш. – Дома Оксана навіть на синів не зважала. В лоб чоловіка про все запитала.

***

Оксана Андріївна була вчителькою. У школі вона викладала астрономію і паралельно вела у дівчаток трудове навчання. Вона вчила їх готувати, шити і вишивати. Всі в районі знали, що у неї золоті руки.

Сама ж вона була дуже скромною. Одягалася завжди в темні кольори – такі сумні, як і її печаль в очах.

Її учні називали Зірочкою. Вона завжди була дуже доброю, а як вона про зірок розповідала. Її уроки завжди були дуже цікавими і діти їх не пропускали.

Купила вона одного разу собі красиву тканину з квітами і пошила красиву сукню. А чоловік тільки накричав на неї. Сказав, що вчителька повинна бути скромною і не про моду потрібно думати, а про дітей і город.

Оксана ніколи не розуміла, чому чоловік Остап постійно злий, постійно всім незадоволений. Він навіть їй волосся не дозволяє розпускати. Але вона не нарікала, звикла вже.

А всі друзі і сусіди бачили, що щастя Оксани повернуло кудись на іншу вулицю і її минуло.

Одного разу по дорозі зі школи зустріла Оксана Андріївна сусідку, Ларису. Вона привіталася з нею, розповіла де була, що бачила і відразу запитала.

– Ви коли Андріївна перестанете витівки свого терпіти?

Вчителька спершу не зрозуміла, думала син її чого накоїв. Але ні, чоловіка Оксани Андріївни мала на увазі сусідка.

Виявляється, зраджував Оксані її Остап, з бухгалтеркою з роботи. Уже ціле місто знає, а вона ні. Але ж вона її і мізинця не варта.

Оксана побігла додому, і при синах запитала правда все те, що вона дізналася. Остап не заперечував. Сини відразу йому поставили умову, що він повинен піти.

Спочатку Оксана відмовляла чоловіка, адже 15 років прожили разом. Вона готова була йому пробачити. Але потім згадала все приниження і байдужість з його боку і не стала зупиняти. Нехай іде. Він і пішов. Незабаром вони розлучилися.

А вже першого вересня Оксану Андріївну не впізнали в школі. Вона прийшла в красивому, яскравому брючному костюмі, на підборах з розпущеним волоссям. Просто справжня Зірочка.

Вона залишилася одна з синами, але не зневірилася, а продовжувала жити і вже тепер, як їй подобалося. Крім школи, вона ще займалася шиттям на замовлення. Сини допомагали, завжди підробляли. Потім закінчили школу, відучилися і привели в будинок невісток.

Тепер вже вони допомагали мамі і їй не доводилося багато працювати. Вона продовжувала працювати в школі. Про чоловіка більше не згадувала, адже тільки коли звільнилася від нього, по-справжньому зажила.

Уже будучи в зрілому віці Оксана Андріївна знову вийшла заміж. Знайшла чоловіка, який оцінив її красу і не забороняв її показувати всім. Вона змогла змінити своє життя і єдине про що шкодувала, що не зробила цього раніше.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!