Оксана, моя донька, і я повинна її захищати в любому випадку, хоча й розумію, що правий мій зять з одного боку, а з іншого ні. Так, дочка не пропрацювала за всі ці роки і дня, але ж вона виховувала їх дітей. Чи це тепер не рахується? Вони так довго йшли до того моменту, щоб придбати власне житло, і тепер вона повинна підписати документи, що не має на нього жодного права? Хіба це сім’я?
***
– У дочки сім’я розвалюється через квартирне питання! – розповідає пенсіонерка Галина Степанівна. – Двоє дітей у них, і жили непогано… А тепер чоловік їй каже – підписуй шлюбний контракт, твого тут немає нічого!
Дочка Галини Степанівни, Оксана, в шлюбі вже сім років. Ні дня у своєму житті Оксана не працювала, сиділа з дітьми. Першого привела на світ відразу після університету, через пару років – другого. Ніякого вкладу в сімейний бюджет, крім декретних виплат від соцзабезу, від неї за ці роки не було.
Забезпечував сім’ю чоловік, з чим непогано справлявся. Ситуація всіх влаштовувала, ніхто нікого не дорікав.
Жили Оксана з чоловіком в квартирі родича свекрухи, який працював за кордоном, і збирали на своє житло. Звичайно, якби довелося орендувати, збирати і відкладати б не виходило.
Але хоч комусь же має пощастити. Чоловік підійшов до справи відповідально і кожен місяць відкладав на рахунок певну суму.
У підсумку за сім років вдалося накопичити непогані гроші. В принципі, можна було б і ще наскладати, щоб вистачило на хорошу квартиру, але родич повідомив, що контракт у нього закінчується, і попросив житло через пару місяців звільнити.
Вирішили тоді купувати зараз те, що зможуть.
– Дочка щаслива така була! – розповідає Галина Степанівна. – Їздили з чоловіком, дивилися варіанти, вибирали, прикидали, які школи поруч, де розташовані поліклініки, чи є магазини і т.д. Тобто збиралися жити в новій квартирі сім’єю. Оксана телефонувала, розповідала, радилася. Зрештою, підібрали непогану квартиру, угоду призначили…
І тут чоловік, як само собою зрозуміле, приносить Оксані підписати шлюбний контракт, з якого випливає, що на цю квартиру вона ніяких прав мати не буде.
Оксана дар мови втратила, тому що раніше і розмов таких не було.
Чоловік теж здивований – мовляв, а що, ти на щось претендувала, чи що? З якого дива? Гроші – мої, працював -я, відкладав їх -я. А ти взагалі нічим не допомогла. Твої останні декретні проїли п’ять років тому, витратили їх на твої ж примхи, і з того часу з тебе ні копійки доходу. Ти, мовляв, совість-то маєш чи ні?
О, тільки не пишіть, що “треба з чоловіком сісти і поговорити”. Вона говорила. Чоловік вважає, що він правий і все.
– Ми ж сім’я! Ти працював, так! А я вела господарство! Виховувала дітей! Забезпечувала твій тил! Ти сам казав, що краще мені вдома сидіти, з дітьми!
– Ну господарство ти вела погано! – каже чоловік. – Якби домробітниця у мене так прибирала, давно б виставив вже, і грошей не заплатив. А тебе терпів, ні слова не говорив – через любов, не інакше. Готувати ти не вмієш, прибирати не хочеш – так що не тобі говорити про тил. Дітей ти виховувала на мої гроші. Іграшки, одяг, поїздки, походи в театр, гуртки – все оплачував я. І тебе утримував… На роботу не вигнав, як інші!
Загалом, варіанти розвитку подій два.
Перший – Оксана підписує шлюбний контракт, чоловік купує квартиру і сім’я живе далі довго і щасливо. Якщо вона, звичайно, зможе забути цю образу, забути все те, що говорилося в ці дні і зробити вигляд, що зовсім нічого не сталося.
І другий – нічого не підписувати. Скоро приїде родич, виселить весь колгосп, і чоловік з дружиною роз’їдуться по своїх батьках. Чоловік оформить розлучення і спокійно купить квартиру на себе одного. Напевно він вже і гроші на квартиру склав “куди треба”.
І зрозуміло, що мужик з квартирою довго “в дівках” не засидиться. Так що це варіант гарний, але непрактичний.
Як вчинити на місці дружини? Що думаєте?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
