Мало того, що сестра стільки років живе в моїй квартирі, не оплачуючи і копійки, так вона ще й скиглить мені по відео зв’язку, що їм вчотирьох там дуже тісно.
Пропозиція Оксани вивела мене з себе. Це ж треба таку совість мати.
Нам з чоловіком вже майже по п’ятдесятці.
Раніше жили в Україні, там з’явилися на світ і наші діти. Але відразу ж скажу, що поки мій Андрій був “молодий та жвавий”, то жодну спідницю повз себе не пропускав.
Я знала про кожну його нову пасію. Не раз я виставляла його за двері. Навіть маленькі діти на нього не діяли.
Тому коли одного дня нам випав шанс переїхати жити до Канади, я все взяла в свої руки і ми переїхали. Спершу взяли лише молодшу дочку, потім забрали і сина.
На даний час син вже одружився, живе недалеко від нас, а дочка ще навчається у вузі, вона в нас дуже талановита, грає на скрипці.
До слова, чоловік лише тут остепенився. Мій план спрацював.
І ось власне, щодо квартири, в якій ми жили. Вона була моя, тому коли ми виїжджали, сестра попросилася пожити в ній. Тоді вона ще не була заміжня.
Зараз в цій квартирі живуть четверо людей. Оксана, чоловік і двоє дітей.
Я допомагала по мінімуму. Більше батькам, поки вони жили.
Я вважаю, що сестрі і так пощастило.
І ось власне коли ми зрозуміли, що точно повертатися в Україну не будемо, я вирішила розібратися з квартирою. Найкращим варіантом був її продаж.
Але тут мене чекала несподіванка.
Оксана навіть мене не дослухала. Вона почала скиглити, що їм важко живеться в одній кімнаті і чи ми не плануємо часом збільшувати житлоплощу.
І тут мене прорвало.
– Збільшувати? Оксано, ти при своєму розумі? Я продати її хочу. Якщо маєш на руках всю суму, то можеш її купити, якщо ні, то раджу вже з’їжджати.
Чесно, я не мала наміру так говорити з сестрою, але її нахабство зробило свою справу.
Оксана на мене тепер має велику образу. Всім родичам розказує, що я в Канаді так добре живу, а їй, рідній людині, навіть квартиру однокімнатну подарувати не можу…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua