Олег працює кожного дня, а в мене в той день був вихідний, який я хотіла провести з користю для себе. Тільки надумала в серванті сервізи поперемивати, як чую двері вхідні відчиняються. – Я не на довго! Мені скучно одній в хаті сидіти. Ти працюй, а я просто посиджу і подивлюся, – сказала Анна Дмитрівна. Ну яка тоді робота, скажіть мені. Те, що свекруха живе поруч з нами, мені ні в які ворота не влізає. Але це були лише квіточки.
***
Ми одружилися десь пів року назад. Жити я переїхала до Олега, в село з великого міста. У нього великий будинок, ділянка, майже вся засаджена фруктовими і ялиновими деревами. Краса! Живи і радій, якби не його батьки, які жили поруч. Вірніше якби не його мати, тому що свекра я бачила рідко.
У його батьків теж великий будинок, город, робити не переробиш. Але його мамі було нудно, чи вона хотіла жити і нашим життям, я не знаю. Але ходила вона до нас по 5, а то і 6 раз на день.
Спочатку я спокійно до цього ставилася, адже мама Олега, повагу потрібно проявляти. Але коли я зрозуміла, що це реально заважає мені жити, це стало нервyвати. Тільки снідати сядемо, бачу по двору Ганна Дмитрівна йде, мене вже починає тіпати. Прийде сяде і каже: “Ти будеш щось робити, я просто посиджу”. І сидить мовчки спостерігає. Не дуже приємно, коли хтось стежить за тобою.
А приходити вона могла в будь-який час доби, так як чоловік чомусь дав їй ключі. Тільки відпочити ляжу, чую у дворі її голос, кличе мене. Ми з чоловіком навіть не можемо наодинці залишитися, раптом мама його раптово прийде. Сиджу ввечері, телевізор дивлюся, чую в городі гримить щось, вийшла, а там свекруха вже город копає. З одного боку допомога, а з іншого боку, не просив ніхто, та й телевізор вже не подивишся, незручно якось.
До смішного доходить, коли ми кудись їдемо на автівці. Не встигнемо відїхати, починаються дзвінки на телефон мало не щогодини. Контролює де ми, з якою швидкістю їдемо, чи пристебнули ми ремені безпеки і не сильно дме у вікно.
Я звичайно намагаюся тримати себе в руках, але часто погано виходить і висловлюю Олегові, що набридло жити під вічним контролем, але чоловік мені просто говорить, щоб я не звертала уваги. Як сказати Ганні Дмитрівні, що син дорослий чоловік і сам може про себе подбати. Сподіваюся що все це скоро припиниться.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
