Оленка і Євген одружилися ще студентами. Молоді жили в коханні та злагоді, але затьмарювало їхній щасливий шлюб лиш те, що до них не прилітав лелека. Женя працював інженером на будівництві, Олена викладала математику у школі. Батьки подарували їм на весілля квартиру – все складалося чудово!
Засмучувало лише одне – у їхньому затишному будинку досі не з’явився малюк.
Вони прожили у шлюбі більше 10 років, обстежувалися, їздили найдорожчими спеціалістами, але все було марно. Ось тоді Оленка запропонувала взяти дитину з дитячого будинку.
Так у сім’ї з’явилася маленька Орися, їй було півтора роки, коли її удочерили. Життя молодої сім’ї наповнилося змістом та довгоочікуваною радістю.
Євген і Олена прийняли і полюбили дівчинку як рідну, дарували їй все своє кохання та турботу. Друзі та сусіди розчулювалися, побачивши цю сімейну пару, раділи за малечу, говорили, як їй пощастило з прийомними батьками.
А коли Орисі виповнилося два роки, Оленка з подивом виявила, що при надії! Щастю молодої сім’ї не було меж!
Подружжя вважає себе найщасливішим у світі! Через деякий час у них з’явився син Данилко. Малюк народився міцним і здоровим, що ще більше порадувало молодих батьків.
Серед родичів, друзів та знайомих відразу ж знайшлися ті, хто радив повернути Орисю назад до дитячого будинку, мовляв, навіщо вона тепер потрібна, коли з’явилася рідна дитина? Але Женя з Оленкою навіть чути про таке не хотіли!
– Ви у своєму розумі?! Що означає – повернути назад до дитячого будинку? Ця дівчинка принесла в наш будинок щастя, цей ангел нам був посланий згори, а ви кажете – повернути! Ми все життя дякуватимемо Богові за те, що дав нам Орисю! – відповідала Оленка.
– У нас немає чужих дітей, лише рідні! – додавав Женя. – І любимо ми їх однаково!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
