Після того, як мене покинув Стас з трирічною донькою на руках, мене підтримали батьки. Не знаю, що б я без них робила. Певний час ми жили всі разом, а згодом тато купив мені квартиру в районі і я з’їхала, правда сама, Златка залишилася жити з бабусею і дідусем. Вони самі так вирішили, мама вже на пенсії, хоча ще зовсім молода.
На їхню думку без дитини я швидше влаштую собі життя.
Зі своїм другим чоловіком я познайомилася на вулиці. Йшла пізно від подружки, а він якось зі мною заговорив, а потім провів, щоб мені не було лячно. Ось вже більше п’яти років, як живемо душа в душу.
Ми одружилися. У Жені це теж був другий шлюб. Від першого шлюбу у нього була дочка, яка проживала зі своєю мамою. Дівчинці вже було п’ятнадцять років. На мій погляд, ми жили нормально. Обидва заробляли гроші, правда, Женю частенько відправляли у відрядження, але це лише добавляло шарму нашим почуттям.
Скучно нам разом не було. Ми часто робили романтичні вечері, гуляли, ходили в кіно. Я на той час вже забрала свою Златку до себе. Женя її не ображав. Загалом жили ми добре
Стас аліменти не платив і, напевно, забув, що у нього є дочка, але нехай там.
Все почалось мінятись десь два роки тому. У той час моя мама сильно захворіла. І я після роботи їхала відразу до неї в лікарню. Втомлювалася сильно і була гірше загнаного коня.
Мені чим раз, тим більше здавалося, що Женя віддаляється. Мені в цей час була потрібна його підтримка, а тут все було навпаки. Потім мами не стало, і я ледь впоралася з цією втратою.
Того дня я здивувалася, бо подруга дуже сильно наполягала на зустрічі, казала, для мене це дуже важливо, а говорити таке по телефону вона не може. Я з цікавості приїхала на інший кінець міста вже через годину. Ми сиділи на кухні і пили чай. Олеся довго не хотіла мене засмучувати, але мене розпирала цікавість.
– Тобі не сподобається те, що я скажу, але ти повинна це знати… і бачити.
Олеся простягнула мені телефон, із відкритою сторінкою інстаграм, а там якась жінка, яку обіймає… мій чоловік…
Фото було не одне, на цій сторінці була ціла колекція.
– Тепер я зрозуміла, чому Женю так часто відправляють у відрядження…
Коли я прийшла додому, то вирішила негайно поговорити з Євгеном. Він був навіть щасливий, що я сама почала цю тему, бо він все не міг наважитися.
– Мене нічого біля тебе не тримає. Оля з багатої родини. В них сімейний бізнес і вони давно мене кличуть до себе. Надоїло бідне життя, а з тобою по-інакшому не буде.
На наступний день він зібрав речі і пішов. Ось і другий мій шлюб розпався.
Сиджу одна і не можу зрозуміти, чому мені так по житті не везе…
Фото ілюстративне
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило