Мені довелось вислуховувати від свекрухи, який бідненький її син, а всьому виною, я, бо заставила працювати на двох роботах. Та я знайшла вихід заспокоїти Ольгу Яківну.
Чоловік затягнув нас у борги, тож довелося почати крутитися. Його треба було трохи підштовхнути, а свекруха думає про мене, як про монстра, через якого її геніальний син скоро впаде від безсилля.
Певний час у нас з Мар’яном було все дуже добре, але якось так вийшло… Мар’ян не боявся кредитів і врешті-решт ми опинилися в боргах. Бізнес перестав процвітати, і потрібно було починати виправляти ситуацію. Але мій чоловік до цього не звик.
Я бралася за всі роботи світу і звичайно, тягнула за собою і чоловіка. Окрім всіх боргів в нас ще був незавершений будинок. Якби я щодня не віддавала накази Мар’яну, він би просто сів на диван і склав на колінах руки.
У мене було дві роботи, щоб вилізти з тої ями. Не дивно, що я очікувала того ж від Мар’яна. Тому він протягом тижня працював на будові у компанії свого друга, а у вихідні працював офіціантом. Його мати ледь з розуму не зійшла, як про це дізналася.
При першій же можливості вона звернулася до мене з претензіями.
– Так ти замучиш мого Мар’янчика. Мій Мар’янчик не селюк якийсь, щоб ти ним командувала, – злим тоном сказала мені свекруха, а в мене з рота пішла піна від люті, та я себе стримувала.
Не всі знали, що якби не я, ми б дуже погано закінчили. Я не хотіла підвести Мар’яна, я бачила, що він дуже старався. Йому просто не вистачало когось, хто б міг його “підпихати” ззаду.
Його мама все життя стрибала навколо нього, все у нього було безкоштовно і завжди було його. Вона думала, що Мар’ян знайде собі дружину, що замінить її. Але річ в тім, що вона не навчила сина головному – вмінню розпоряджатися грошима. Мовчу вже про те, що Мар’ян, як дитина, перебирає харчами.
Я змирилася з тим, що свекруха мені заважає виховувати свого чоловіка. Навіть її сусіди по будинку погано дивилися на мене.
Однак вона не дає мені спокою і, мабуть, щоб захистити сина, почала свою “проповідь”.
– Леська, їй-богу, дай йому хоч дихнути в суботу та неділю. Хіба ти не бачиш, що він весь блідий? – наголошувала мені Ольга Яківна. Я не можу дивитися, як ти закидаєш його роботами.
Довелося відійти, щоб не пінитись. Але у мене не вийшло і я врешті-решт зірвалася.
– Якби ви його правильно виховали, я б зараз це не вислуховувала! Після вашого виховання ми мало не втратили дах над головою, а Мар’ян добре знає, які у нього недоліки. Він може захистити себе, тому не заважайте мені його наставити на шлях істинний!
Як не дивно, я говорила ввічливо, тримаючи себе в руках, бо переді мною все ж мама мого чоловіка.
Ольга Яківна суворо глянула на сина, він знизав плечима і з того часу тихо. Однак я не знаю, як довго це триватиме.
Текст підготовлено на основі реальної історії, фото лише для ілюстрації. Імена змінено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило