Я з чоловіком хоч вже і на пенсії, та все ще обидвоє працюємо. Я влаштувалася на заправку, що неподалік від дому, прибираю кожні три дні, а чоловік в супермаркеті на охороні.
В нас двоє дітей. Старша дочка Мирослава і молодший на три роки син Володя.
Двоє вже давно створили свої сім’ї, живуть окремо. Ми з дідом багаті на онуків – шестеро маємо. Чотири онука і дві онучки.
Власне, заради них ми ще з Петром і працюємо.
Кожного разу, коли в когось день народження, іменини чи Миколая, ми робимо для них подарунки. Ні, не скажу, що це якісь дуже дорогі подарунки, але вже дітям приємно. Внуки нам часто телефонують, питають, як справи, як здоров’ячко, це приємно, що про нас пам’ятають і дбають.
Якщо дочка живе в квартирі чоловіка, то наш син п’ять років тому оформив іпотеку. Кожного місяця вони платять великі гроші за квартиру.
Мені шкода дітей, тому чим можемо, допомагаємо з Петром.
Але справа в тому, що мої свати роблять все з точністю та навпаки. Вони замість того, щоб допомогти дітям, ще самі з них гроші тягнуть.
Не раз мій Володя жалівся, що теща приходить до них додому, як до свого. Може там весь день просидіти, і ні, не допомагати з дітьми домашнє робити, а щоб поїсти “на халяву”, а вкінці ще й чоловіку в сумку взяти.
Я раз не витримала і спитала, чи їм не соромно, то сваха відповіла, що в свій час дочку кормила, а тепер прийшов її час, бо пенсії їм з чоловіком на все не хватає.
Коли я сказала, щоб йшли працювати, та сказала, що нема здоров’я, що пенсію даремно не дають в такому віці.
Моя невістка Ліля не раз оплачувала мамі якісь процедури медичні, чи перукарню. Сваха така пенсіонерка, але щоб ви розуміли, раз в місяць ходить на манікюр, стрижку, фарбування. Як я розумію, багато чого їй оплачує дочка.
Ліля донедавна ніде не працювала. Тягнула з зарплати Володі і на своїх батьків.
То я останню копійку віддаю, тільки щоб полегшити сину життя, а вони тринькають?
А недавно син взагалі до нас засмучений приїхав.
Я в той день огірки консервувала. Весь день, як білка в колесі крутилася, а на вечір присіла трішки біля телевізора.
Чую, дзвінок в двері. Діти коли їдуть до нас, то попереджають.
Відкрила двері і побачила сина, який нервово перебирав руками.
Сіли ми за стіл, почала я його розпитувати, а виявляється, вся справа в його тещі.
Знала вона, що Володя з самого ранку їде на оптовий базар за огірками, яблуками і ще якимись фруктами для закруток. І попросила і їй взяти подешевше, ще й банок в придачу декілька.
Той купив стільки, що весь багажник був заповнений. Дома сказав дружині, скільки теща їм винна. Але коли Віра Степанівна зайшла до хати, то лише подякувала, що її виручив, спакувала у великі сумки і повезла з чоловіком до себе.
Володя почав питати Лілю, коли вони оплатять, бо сума була не маленька, але невістка відповіла, що грошей в них нема, і дочку для того вони ростили, щоб на старість їм допомагала.
Ось наш Володя не стримався і висловив Лілі все, що на кипіло.
Тої ночі він переночував в нас і трішки заспокоївшись, повернувся додому.
Ну як так можна?
Син практично тягне всю сім’ю, бо скільки там Ліля тою нянечкою в садочку заробляє, а вони сміють бути такими наглими.
Я порадила Володі більше на неї не зважати. Як щось хочуть, нехай самі йдуть і купують.
Не знаю, як і чим все в них закінчиться. Ліля, як невістка, дуже хороша, але батьки, це щось з чимось.
Як з цим боротися, бо на сина вже лячно дивитися, весь вимотаний…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua