fbpx

Онучку на моє прохання назвали на честь моєї мами – Євдокією, Дунею. Яке ж гарне імʼя, якби зраділа моя матуся! Я вже тоді, як тільки дівчинка народилася, дала обіцянку невістці й сину зробити на Дуняшу дарчу на мою трикімнатну квартиру. І ось дівчинці 14, отримала паспорт. Я як побачила – ледве не зомліла, про квартиру воно може забути

Онучку на моє прохання назвали на честь моєї мами – Євдокією, Дунею. Яке ж гарне імʼя, якби зраділа моя матуся!

Моєї матусі рано не стало, я ледь в школу пішла. Вона була жінкою неймовірної вроди, гарною господинею, розумною і мудрою.

Вона встигла навчити мене смачно готувати, вишивати й вʼязати, прищепила любов до квітів і книг.

Коли я виросла й переїхала за чоловіком з нашого полтавського села в місто, наша квартира була сходина сад – на всіх підвіконнях і на підставках цвіли і росли різноманітні квіти та кімнатні рослини.

І зараз, хоча я вже багато років сама, але продовжую любити й доглядати квіти, вони надають мені сил.

Як я вже сказала, мама рано полинула на небеса. Проте вона досі для мене жива, я навіть розмовляю з нею подумки щодня, ділюся радощами і розповідаю про турботи.

Я прожила можна сказати щасливе життя. З чоловіком були кохання і повага, отримав він по службі трикімнатну квартиру в нашому рідному Рівному.

Син у нас виріс достойною людиною, вивчився, пішов працювати по стопах батька у Службу безпеки. Одружився 16 років тому, у них з невісткою є дочка.

10 років тому я раптово овдовіла, але родина сина, мої квіти і мама в думках допомогли мені оговтатися й жити далі.

А тепер до суті моєї розповіді. Коли у сина й невістки народилася донька, я попросила назвати дівчинку на честь моєї мами, і вони погодилися.

Я ж натомість, вже тоді, як тільки дівчинка народилася, дала обіцянку невістці й сину зробити на Дуняшу дарчу на мою трикімнатну квартиру.

І ось дівчинці 14, і недавно Дуня отримала паспорт. Звичайно, онучка похвалилася ним мені. Я як побачила документ – ледве не зомліла!

У паспорті онуки замість «Євдокія» написано імʼя Дарина! Вона змінила собі дане їй по народженню імʼя! І мені про це ніхто нічого не сказав, ні син, ні невістка, навіть не порадилися, не запитали моєї згоди.

Як так можна було, в голові не вкладається! Невістка і онука мені намагалися пояснити, що Дуні ніколи її імʼя не подобалося, а в садочку і школі ще й дражнили її по різному.

Тому, вони, мовляв, і прийняли таке рішення. Знали, що я проти буду, тому й не сказали. І сподіваються, що я зрозумію, що це імʼя не підходить для сучасної дівчини.

Я вважаю все це маячня. Своїм іменем треба дорожити і пишатися. Я настільки неприємно вражена, що оговтатися досі не можу.

Бачити їх поки що не можу, ні невістку, ні онуку. І точно знаю, так і м і сказала, що про квартиру онука може забути, моя обіцянка автоматично анулюється.

Син говорить, що я роблю дурниці, адже рідніше за них у мене нікого немає.

Але вже вибачте, для мене те, що онучка носила імʼя моєї мами було дуже й дуже важливо, і тепер мені неймовірно прикро й гірко.

Однозначно, квартира онуці не дістанеться, а як нею розпорядитися в майбутньому – я вже вирішу сама, це вже моє діло.

Найімовірніше, піду і зроблю заповіт на племінника-захисника, який зараз захищає Україну, а його дружина чекає на другу дитину.

Думаю, це буде правильним рішенням. Всім дякую за увагу і буду вдячна почитати і вашу думку щодо всієї цієї ситуації.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page